Школа має формувати цілісний світогляд

Зараз ми працюємо над виробленням комунікаційної стратегії Міністерства освіти і науки стосовно Нової української школи. Прагнемо зрозуміти, як пояснити ці ідеї всім зацікавленим групам і, головне, правильно донести план впровадження такої системи. Оскільки ця реформа — на десятиліття, а за такий час може змінитися декілька урядів і парламент, нам важлива її наступність. Вважаю, що головним гарантом того, що реформа продовжиться незалежно від того, чи прийде новий уряд, є підтримка суспільства. Тому для нас багато важить солідарність щодо цього питання батьків, громадських організацій, педагогічної спільноти. Ми маємо не лише роз’яснити особливості реформи, а й потрібно забезпечити солідарний тиск суспільства для її підтримки.

«Я ПРОТИ ПОМНОЖУВАННЯ КІЛЬКОСТІ ПРЕДМЕТІВ У ШКОЛІ»

— Ви згадували про експерименти, дослідження в Новій українській школі. Це вимагає технічної бази. Що робиться для її забезпечення? Адже в нинішніх школах устаткування тих самих лабораторій «кульгає», якщо вони взагалі є...

— Ми розпочали відповідну роботу. Торік ми поставили в опорні школи у сільській місцевості кабінетів фізики, хімії та біології на 300 мільйонів гривень. Цього року на закупівлю таких кабінетів ми надали ще 300 мільйонів гривень.

Сьогодні навчання, яке базується на моделюванні експериментів, можливе також через програмні засоби навчання. 2016 року ми поставили у майже 2500 шкіл України 23 000 комп’ютерів. Вони надані нам у межах угоди з Китаєм, і серед них є дуже хорошої якості. Головне — на всіх цих комп’ютерах встановлено ліцензійне програмне забезпечення, яке можна використовувати в навчальному процесі. Все це є планомірними кроками для створення нового навчального середовища.

— Питання, яке системно порушує «День», — філософія у школі. Із вересня минулого року цю науку викладають у школах Ірландії. Нещодавно президент Ірландії Майкл Хіггінс заявив, що така практика допоможе сформувати живу і людяну демократичну культуру. Філософія дає людині вміння осмислювати досягнення наукового прогресу і грамотно ними користуватися. На вашу думку, яке місце філософії у Новій українській школі? І яке значення у ній гуманітарного блоку?

— Школа повинна сформувати цілісний світогляд людини. Тому елемен??и філософії обов’язково мають бути в сучасному змісті освіти. Але я проти помножування кількості предметів у школі. У нас і так найбільш багатопредметна школа, де діти одночасно вчать 19 предметів. Їм важко, особливо у старшій школі, сконцентруватися на тому, що подобається. Тому маємо йти не шляхом створення нових предметів, натомість ми повинні інтегрувати у навчальну програму відповідні тексти і завдання, спрямовані на формування певних компетентностей, зокрема на формування світогляду. Адже ми можемо йти шляхом надання для читання відповідних хороших текстів, які варто використовувати при вивченні природничих чи суспільних предметів, історії тощо, і так формувати картину світу випускника української школи.1

— Що в цьому контексті означають пропозиції в типовому плані для 10—11 класів, виставленому МОН на громадське обговорення, де природничі предмети об’єднуються в один курс?

— Учні старшої школи хочуть зосередитися на предметах, які будуть їм потрібні, щоб продовжувати навчання у вишах. Вони не можуть одночасно вивчати 19 предметів по дві-три години на тиждень. Ми маємо запропонувати гнучкий план, коли частина обов’язкових предметів буде не дуже великою. У запропонованому МОН навчальному плані 40% навчального часу школа має на вибір. Тобто заклад сам вирішує, які профільні предмети обрати і які курси запровадити для поглиблення профілю. Наприклад, якщо це природничий профіль, то до годин, зазначених в обов’язковому компоненті, можна обрати п’ять-шість додаткових годин фізики, хімії, біології і попредметно вивчати їх як профільні.

Якщо йдеться про гуманітарний профіль — наприклад, ви вивчаєте історію чи літературу, то важливо, щоб ви також вивчали природничі предмети, адже без цього формування цілісної картини світу є неможливим. часу на це є небагато. Можна або відводити по одній годині на тиждень для кожного предмета: фізики, хімії, біології, і ця година на тиждень, як правило, дає уривчасті знання, які не формують повноцінного розуміння світу. Або можна зробити цілісний інтегрований курс природничих предметів — така практика існує в багатьох країнах, там є курс Science (з англійської — «Наука». — Авт.). Він розроблений таким чином, щоб, наприклад, якщо ви вивчаєте ДНК, то щоб вам були доступними одночасно всі аспекти знань про це: хімічний склад, біологічна роль ДНК тощо. Так формується цілісна картина світу, а також ядро знань, яке дасть вам фундамент, на основі якого можна буде далі розвиватися самостійно.

Для нас важливо забезпечити в 10 — 11 класах свободу вибору учнем свого профілю відповідно до його здібностей і свободу вибору для школи, коли вона може побудувати свій навчальний план під певний профіль.

Хочу всіх заспокоїти: для нас розвиток природничо-математичної освіти є дуже важливим. Це один із пріоритетів Нової української школи. Ми передбачаємо варіант, коли до обов’язкового курсу ви можете обирати не п’ять годин певного предмета для поглибленого вивчення, а, скажімо, по дві додаткові години певних предметів. Палітра вибору буде дуже широкою.

Взагалі ми намагатимемось стимулювати процес того, щоб збільшилася кількість закладів, де у старшій школі поглиблено вивчають природничо-математичні предмети, бо за ними — майбутнє.

До 30 січня план для старшої школи буде на громадському обговоренні. Коли ми отримаємо всі побажання та рекомендації, будемо проводити публічні заходи, де приймемо остаточні рішення і врахуємо всі можливі моделі, щоб природничо-математична освіта тільки виграла від нововведень.

«ВЧИТЕЛІ МАЮТЬ ВІДЧУТИ, ЩО ПОТРІБНІ ЦІЙ ДЕРЖАВІ»

— Як готуватимуть педагогів для роботи в Новій українській школі? Адже працюватиме чимало людей, які тривалий час учителювали в нинішній системі освіти. Як підготувати їх до змін? І як залучити до викладання молодих, активних, амбітних людей?

— Гадаю, це найбільше і найважче завдання. Ми можемо оновити зміст освіти, поставити у школи хороше обладнання, але якщо туди не прийдуть учителі, які володіють методами навчання компетентностей, які люблять свою роботу і розуміють, що таке педагогіка партнерства, тоді реформа не відбудеться.

Важливо зрозуміти чіткий план підвищення кваліфікації вчителів. Усі вчителі, які братимуть перший клас Нової української школи 2018 року, мають протягом навчального року пройти перепідготовку, щоб розуміти, як працювати за новими стандартами.

Учителя потрібно мотивувати й підтримувати. Вчителі мають відчути, що потрібні цій державі. Уряд цього року підтримав наше прагнення підвищити рівень оплати вчителів на два тарифних розряди за тарифною сіткою, в середньому заробітна плата вчителя зросте на 50%. Це, можливо, ще недостатній, але крок назустріч учителю.

Цього року ми також визначили в системі стипендійного забезпечення спеціальності, на яких стипендія буде вищою, ніж на інших. Тобто на всіх спеціальностях стипендія — 1100 гривень, а на природничо-математичних і технічних, у тому числі для вчителів природничо-математичних спеціальностей, — мінімальна стипендія виплачуватиметься в розмірі 1400 гривень. При цьому найкращі студенти на більшості спеціальностей отримуватимуть підвищену стипендію в розмірі 1600 гривень, а студенти визначених спеціальностей — 2036 гривень.

Зрозуміло, що роботи з підвищення статусу вчителя ще багато... І ми мусимо послідовно робити її, якщо насправді хочемо реформувати систему освіти.

«ВИЯВЛЕННЯ ТАЛАНТІВ У ШКОЛІ МАЄ БУТИ НАСКРІЗНИМ»

— Які механізми підтримки талановитої молоді мають з’явитися в Новій українській школі?

— Виявлення талановитих дітей у школі має бути наскрізним. У нас є певний стереотип стосовно того, що означає «талановитий». Таланти бувають різні, і школа має прагнути виявити талант кожної дитини, бо кожна має щось своє. Наша школа традиційно була орієнтована на таланти, пов’язані із засвоєнням знань, з інтелектуальним мисленням, з тим, як багато хтось може запам’ятати. Це школа, яка готує майбутніх науковців чи викладачів, які теж зможуть ретранслювати знання.

Нині прогресивний освітянський світ думає, як організувати навчальний процес таким чином, щоб кожна дитина зуміла впродовж навчання у школі знайти власну найсильнішу сторону, щоб її можна було розвивати. Якщо людина найкраще почувається, коли танцює, і в цьому може себе реалізувати, то в середній школі мають бути інструменти, щоб це виявити. Це потребує перебудови освітнього процесу.

Ще з радянських часів ми були налаштовані на те, що діти, які приходять до школи різними, мусять дотримуватись одного стандарту і стати дуже подібними. Сьогодні філософія інша: постає питання, як увиразнити індивідуальність кожної людини і разом з тим виконати стандарт, який держава повинна дати в межах Конституції як повну загальну середню освіту.

Людський капітал країни є найбільшим потенціалом, який ми маємо. Якщо ми прагнемо інноваційного суспільства, хтось має втілювати це в життя. І це повинні робити люди. Якщо не вкладати в людей, не ставити перед собою завдання запроваджувати нові педагогічні технології, спрямовані на виявлення та підтримку кожного таланту, тоді ми не можемо навіть мріяти про економіку інновацій.

«ВАЖЛИВО ЗБЕРЕГТИ ІДЕНТИЧНІСТЬ»

— Міністерство освіти, певно, найменше залучало до своєї команди іноземців. На початку року з’явилась інформація, що ваше відомство посилює співпрацю з Польщею, Радою Європи. Як використовується закордонний досвід у реформі української освіти?

— Ми розвиваємо співпрацю з багатьма країнами. Кілька днів тому я проводила зустріч із представниками посольств та різних донорських організацій, які працюють в Україні, ми розповідали про наші пріоритети в реформуванні освіти.

При Міністерстві освіти і науки ми створили Офіс реформ, щоб, зокрема, координувати співпрацю з донорами. Часто у нас проводять проекти, що втілюються лише у час, доки на них є фінансування. Потім кошти закінчуються, і нічого не залишається. Будь-який проект у системі освіти має супроводжуватися конкретним системотворчим результатом, який можна інтегрувати. Ми оновили програми для 1 — 4 класів, тепер на нас чекають програми 5—9-х. Ми хочемо запровадити в них формування компетентностей, чого нинішня українська школа не робить. Скажімо, формування громадянської компетентності. В Україні було кілька масштабних проектів, пов’язаних з громадянською освітою, але вони працювали, доки було фінансування. В їхніх межах виробили багато матеріалів, які тепер ніхто не використовує. Наше завдан??я — провести аудит цих практик, подивитись, у процесі вивчення яких предметів ми можемо використовувати їх для формування громадянської компетентності. Це можна інтегрувати до курсів історії, суспільствознавства, української літератури. Таким чином, ці предмети не тільки дадуть знання, а й сформують те, що людині потрібно для життя.

Для нас співпраця з іноземними партнерами важлива з прагматичного погляду, щоб залучити більше коштів на розвиток освіти в Україні. Але є інший аспект — міжнародна експертиза, яка також є дуже корисною. В освіті неможливо взяти чийсь успішний досвід, скажімо, Фінляндії, і перенести його на ґрунт нашої країни. Освітні системи мають сильну національну ідентичність, бо постають з історичного та суспільного контекстів, культурних традицій, менталітету країни. Тому нам цікаві кращі практики й рішення, які ми можемо не просто застосувати, а пристосувати до системи, що склалася в Україні і теж має свої позитивні риси. Ми недаремно написали не просто «Нова школа», а «Нова українська школа». Важливо зберегти ідентичність. Але світ глобалізується, і наші діти мають бути конкурентоспроможними. А для цього їм потрібно володіти такими компетентностями, як їхні ровесники, наприклад, у Європейському Союзі.

— Що б ви хотіли зберегти у Новій українській школі зі школи, умовно кажучи, старої?

— Важливо зберегти цілісність в освіті, коли випускник школи отримує всебічну картину світу, а не спеціалізується на якомусь вузькому фрагменті предметів. Якщо ви гуманітарій, то все одно маєте розуміти свій зв’язок з природою, те, як вона влаштована, розуміти базову картину світу під кутом зору фізики, хімії, біології. Такою є політехнічність освіти. Це треба зберегти, але не шляхом перевантаження, а вибрати ядро знань, побудувати тверді уміння, про які я говорила, щоб людина могла використовувати їх у житті.

Те, що я хотіла би зберегти не із сьогоднішньої, на жаль, школи, а з українських традицій, — це повага до вчителя. Колись в українській традиції учитель був авторитетною особою в громаді. Цей авторитет учителя упродовж багатьох років падав. Мені хочеться, щоб ми змогли прийти до такого ставлення до вчителя, як у фінів. Якось журналістка запитала одного фінського експерта з освіти, чому в його країні так поважають професію вчителя. У Фінляндії зарплата вчителів не найвища в ЄС, але там це — надзвичайно престижна професія. Експерт запитав у відповідь, чому та стала журналістом. Вона відповіла, що хоче змінити щось у цьому світі. На що експерт сказав: «А у Фінляндії, якщо ти хочеш змінити світ, маєш стати вчителем». Або ще один приклад: фінські дівчата інколи кажуть, що було б добре, якби наречений був учителем. Думаю, це найвиразніші прояви того, як суспільство ставиться до цієї професії.