A-
A+
Пошук
Пошук офіційних документів
Шукайте накази Міністерства та інші законодавчі акти в галузі освіти та науки

професійно-технічна освіта

Професійно-технічна освіта

Сучасна професійно-технічна освіта в Україні

«Отримай спочатку нормальну професію, а вже потім…». Багато хто з нас чув цю фразу, яка, попри свою маніпулятивність, досі не втратила актуальності. Адже зараз, коли більше половини громадян працездатного віку має вищу освіту, найвищим попитом на ринку праці користуються ті, хто вміє виробляти, будувати, шити, лагодити і куховарити.

Професійно-технічна освіта (ПТО) є невідємною складовою системи освіти України. Це комплекс педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками певної професії, розвиток їхньої компетентності та професіоналізму, виховання загальної і фахової культури.

Метою професійно-технічної освіти в Україні є:

- реалізація права громадян на здобуття професії (первинну професійну освіту), а також допрофесійну підготовку, перепідготовку та підвищення їх  кваліфікації. 

- задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках;

- сприяння реалізації державної політики зайнятості населення;

- забезпечення умов функціонування і розвитку закладів професійної (професійно-технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.

допрофесійна підготовка - здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії;

первинна професійна підготовка - здобуття ПТО особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності;

перепідготовка - професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку;

підвищення кваліфікації - професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території нашої держави на законних підставах, мають рівні права. Обмеження допускаються за медичними та віковими показниками, а також показниками професійної придатності, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, держава надає пріоритетне право вступу та створює умови для якісного навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти громадянам з особливими освітніми  потребами, реалізуючи політику інклюзії в освіті та надання рівних умов для осіб з фізичними та інтелектуальними обмеженнями.

Сучасна система ПТО України забезпечує здобуття професії, готуючи майбутніх фахівців для вітчизняної промисловості, агропромислового комплексу, будівництва, торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, транспорту, житлово-комунального господарства, зв’язку.

Професійно-технічна освіта здобувається громадянами в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно.

У більшості закладів професійної (професійно-технічної) освіти учні, які не мають повної загальної середньої освіти, мають можливість її здобувати паралельно з отриманням професії. Так, у 2015 році кількість таких учнів складала понад 61% від загальної кількіості учнів. Відповідно, вони можуть складати ЗНО разом з однолітками та, за бажанням, вступати до ВНЗ.

Трохи статистики

Заклади професійної (професійно-технічної) освіти мають різне спрямування і надають сотні професій для різних галузей економіки. Третина закладів (трохи більше 33%) припадає на заклади освіти, які готують фахівців для промисловості, 29,5% - для сільського господарства, близько 17% - для будівництва, трохи більше 7% - для сфери послуг, дещо менше від 6% - для торгівлі та громадського харчування, 5,5% - для транспортної галузі, близько 1,3% - для ЖКГ і менше 1% - для сфери зв’язку.

Проте кількість закладів професійної (професійно-технічної) освіти поступово, але системно скорочувалася протягом останніх років. Наприклад, у 2013 році у всій Україні їх було 983, у 2014 році – 940, а у 2015 році – вже 817. Зрозуміло, що частина закладів освіти залишилася на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу, але суть процесів не лише в цьому. Про це наочно свідчить статистика: з 2015 року, коли кількість закладів освіти складала 817, до  2016-2017 навчального року це число зменшилося - до 792.

Найбільший вплив чинить зменшення учнівського контингенту. Так, якщо у 2013 році професійно-технічну освіту будь-якого рівня в усіх закладах здобували 389,5 тисяч слухачів, у 2014 році - 314 тисяч, у 2015 році - трохи більше ніж 303 тисяч, а у 2016-2017 навчальному році це число скоротилося до 285,8 тисяч. У тому самому році система ПТО випустила 152,8 тисяч кваліфікованих робітників.

Зрозуміло, що ті самі причини обумовили і зміни, які відбулися в обласному рейтинзі за кількістю закладів освіти та числом учнів у них. Так, за даними на 2015 рік областями-лідерами за кількістю закладів освіти є Львівська (58 закладів), Дніпропетровська (60 закладів) та Харківська (51 заклад); найменше їх у Чернігівській (20 закладів), а також Чернівецькій та Закарпатській областях (по 16 у кожній). Що стосується кількості учнів, то і тут лідирує Львівська область          (23999 осіб), Дніпропетровська (21747 осіб) та Одеська (14788 осіб); найменше – у Закарпатській (6148 осіб), Чернігівській (5171 осіб) та Луганській області            (5815 осіб), значна територія якої зараз знаходиться в зоні АТО.

Реформа ПТО – чи має вона сенс?

«Згортання» професійно-технічної освіти в Україні – зменшення числа закладів   професійної (професійно-технічної) освіти, скорочення кількості учнів у них – це явище далеко не останніх років. Цей процес комплексний і суперечливий, який треба бачити у контексті десятиліть і світових економічних та освітніх процесів. Безпосередньо в Україні в останні роки він обумовлений, насамперед:

- прагненням молоді (та батьків старшокласників) отримати вищу освіту, часто байдуже якої якості, «непрестижністю» ПТО на тлі «диплому ВНЗ»;

- нерозумінням перспективності ПТО за сучасних економічних умов;

- незадовільною матеріально-технічною базою багатьох закладів професійної (професійно-технічної) освіти;

- деякими міграційними процесами – як всередині країни (з села – у місто, з райцентра – до мегаполісу; виїзд громадян з тимчасово окупованих територій), так і транскордонними (заробітчанство).

Відповідно, і спроби вирішення питань професійно-технічної освіти в Україні мають сенс лише у зв’язку розв’язанням інших проблем і викликів загальнодержавного і глобального характеру: економічних, політичних, освітніх, демографічних тощо.

Водночас, в Україні склалася ситуація, коли ринок праці найбільше потребує саме кваліфікованих робітників. Це явище помітне й у великих містах, і в сільській місцевості та райцентрах, де протягом останніх років відкрилася значна кількість нових підприємств - заводів, агрокомпаній, закладів сфери обслуговування і громадського харчування, де реалізуються нові інфраструктурні проекти, такі як будівництво доріг, навантажувальних терміналів і т. д. Бізнес готовий платити кваліфікованим працівникам більше, аніж, припустимо, власникам дипломів другорядних ВНЗ. І ці процеси, вочевидь, будуть найближчими роками лише інтенсифікуватися і прискорюватися.

Тому, прагнучи забезпечити економіку – кадрами, а громадян – високооплачуваною роботою, уряд взагалі та МОН зокрема докладають значних зусиль для подолання кризової ситуації у системі ПТО.

Відповідно до «Середньострокового плану пріоритетних дій уряду на 2017-2020 роки» у галузі ПТО запроваджуються елементи дуальної форми навчання. Це більш гнучка та сучасна форми професійного навчання, яка передбачає тісну взаємодію освітньої та виробничої сфер з підготовки кваліфікованих кадрів певної професії. Основне завдання дуальної форми навчання – це подолання розриву між теорією і практикою, підготовка кадрів відповідно до реальних економічних умов та вимог конкретних роботодавців. Вона передбачає збільшення практичних годин (30% теорії та 70% - практики), залучення у якості викладачів інструкторів безпосередньо з виробництв, упровадження навчання за блочно-модульним принципом (вивчення теми у закладі освіти – її закріплення на практиці на базі підприємства), адаптація системи оцінювання до умов і вимог реального виробництва.

За дуальною формою навчання у 2015 році запущено пілотний проект на базі трьох закладів освіти, які надають професію «маляр», «кухар» та «токар». Випуск у 2017 році довів ефективність пілотного проекту: працевлаштування колишніх учнів склало 97%, підвищення якості професійної підготовки – 12-17%, а заклади освіти зменшили свої витрати на комунальні послуги та навчальні матеріали. Тому у 2017-2018 навчальному році проект отримав поширення: елементи дуальної форми навчання з 1 вересня 2017 року запроваджено у 49 закладах професійної освіти з 54 робітничих професій у 25 регіонах. До організації професійно-практичної підготовки залучено понад 300 роботодавців.

Крім того, відповідно до структури бюджету, виокремленого на освіту, зростають витрати на одного учня, який здобуває професійно-технічну освіту. А це – підвищення матеріально-технічної бази закладів освіти, якісніші витратні матеріали, забезпечення комп’ютерною технікою та сучасним обладнанням тощо.

Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополь та частини зони проведення антитерористичної операції.

Завантажуємо ще