Секція Серпневої конференції. Виховання та позашкільна освіта (ФОТО)
Для розвитку українського позашкілля потрібно об’єднати сили як державних органів, так і громадськості – без цього не можливі зміни. Про це йшлося під час панельної дискусії з питань розвитку позашкільної освіти і виховання на серпневій конференції.
Лариса Самсонова, очільниця директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН, зазначила, що комплексне поєднання зусиль всіх складових освіти (дошкільної, шкільної, позашкільної, професійно-технічної) допоможе виховати успішну людину, проявити особисті таланти кожного. І щоб досягти найвищого рівня якості освітніх послуг в системі позашкільної освіти, потрібно давати суспільству різноманітність та сучасність таких послуг, відповідно до запитів дитини.
«У спадок нам дісталася унікальна система позашкілля, але ми маємо модернізувати її – цього вимагають сучасні реалії. Ми повинні бути готові до викликів сьогодення», - зазначила керівниця директорату.
Вона додала, що наразі потрібно говорити про удосконалення та трансформацію позашкільної освіти, адже в умовах старту Нової української школи на неї покладені суміжні завдання.
Під час панельної дискусії левова частка питань була присвячена створенню рівних правил гри та ринкових умов в системі позашкільної освіти. За словами одного із учасників дискусії Сергія Івагло, в сучасних умовах позашкільна освіта – це найбільш підприємницька система, де діти «голосують ногами і батьківськими коштами» за найякісніші послуги, ця система найбільш занурена у вільний ринок освітніх послуг, це свого роду «криголам» і першопроходець в системі надання освітніх послуг.
Але для безпеки дітей держава має контролювати провайдерів послуг з позашкільної освіти в умовах вільного ринку. Цим контролюючим інструментом, на його думку, може стати ліцензування, акредитація провайдерів і їх програм. Якщо провайдер хоче грати за загальноприйнятими правилами на конкурентному ринку, то повинен приймати умови контролю якості.
Система контролю має стати спрощеною, прозорою, не забюрократизованою. В питанні контролю слід дотримуватись золотої середини – балансу безпеки дитини і належної компетенції педагога. Саме на цьому може бути спрямований акцент поєднання якості послуг та вільного їх поширення в суспільстві.
З ним погодився Ігор Лідовий, голова Сергіївської ОТГ із Полтавщини, який зазначив, що в нинішніх умовах децентралізації коли кошти перейшли на місця, класичні центри позашкільної освіти не завжди розуміють, як знайти себе в цих умовах. Натомість, громади, в яких немає можливості задовольнити потреби дітей в освітніх послугах на місцях, відчувають потребу в послугах подібних центрів. Приватний сектор в позашкільній освіті більш розвинений технологічно, а в класичних центрах позашкільної освіти більш досвідчені кадри, - і ці сфери можуть стати точкою поєднання зусиль. Саме від синергії тих і інших залежить, чи отримає дитина якісні освітні послуги, необхідні для її самореалізації.
За результатами панельної дискусії усі учасники дійшли спільного висновку, що позашкільна освіта в Україні має стати базою для роботи з витоками проблем виховання і має для цього найбільш сприятливе середовище – добровільність залучення дітей, а це в свою чергу найкраща умова для ефективного засвоєння навичок. Крім того, позашкільна освіта має змогу, залучивши батьків до спільної діяльності з дітьми, надихати дорослих не транслювати свої життєві упередження на дитину. Процес виховання, ґрунтований на цінностях, має бути наскрізним, який триває все життя, поєднуючи зусилля і можливості всіх складників освіти.