Всі ми засмучуємося, коли щось іде не за планом. Але доля обов'язково підкидає новий шанс.
Так сталося з Назаром Бадикою, переможцем запорізького відбору в компетенції «Кладка цегли». Ще у школі він мріяв стати військовим, але коли готувався до вступу дізнався, що не зможе працювати в цій сфері. Вітчим запропонував вступити на електрогазозварника, адже й сам багато років працює за цією професією. Так починається історія Назара-металурга.
Нині хлопець працює вогнетривником на підприємстві «Метінвест-промсервіс».
Про початок кар'єри, перемогу в компетенції WSU та плани Назара читайте далі.
Розкажи про себе
Я родом із села Новоукраїнка Запорізької області. У мене невелика родина: мама, вітчим і менша сестра.
Новоукраїнка не густонаселена, найближча школа в сусідньому селі. Тож щоденний шлях до освіти був досить довгим, у прямому сенсі.
Після 11 класу вступив у політехнічний коледж у Запоріжжі. Там за рік отримав професію електрогазозварника 3 розряду.
Як обрав професію?
Я хотів бути військовим. Коли вже обрав заклад і готував документи, під час медичної комісії з’ясувалося, що маю протипоказання. Був розгублений, плани порушилися. Тоді вітчим порадив отримати професійну освіту, аби не гаяти рік. Він сам працює зварником на «Запоріжсталі», роботою задоволений.
Так я вступив на електрогазозварника та понеслося-закрутилося. Навчання пройшло досить швидко, потім практика. Тепер я повноцінно в робочих лавах. Не жалкую, що дослухався поради та пішов цим шляхом. Мати практичну професію дуже зручно. Навіть зараз я певний, що зможу заробляти та матиму роботу.
А як став вогнетривником?
Проходив студентську практику на підприємстві «Запоріжвогнетрив». Дуже хотів там залишитися, але на той час там не було вакансій за моєю професією. Мені запропонували влаштуватися слюсарем-ремонтником.
Через кілька місяців керівник викликав до себе та запропонував перейти на посаду вогнетривника. Захотілося спробувати щось нове, тому я погодився. Для того, щоб отримати допуск до роботи, пройшов піврічне навчання в освітньому центрі підприємства. Вчили газову безпеку, висотну роботу.
Вже кілька місяців працюю на цій посаді на «Метінвест-промсервіс». Поки все влаштовує.
Як робота?
Нормально. Я жартома кажу, що ми, вогнетривники, «вимираючий вид». Складна професія, небагато фахівців. З цими знаннями можна не тільки на підприємствах працювати, а й на будівництвах, у домашньому господарстві. Ці сфери взаємопов'язані, але якщо змінювати одну на іншу, треба вивчати тонкощі.
Мій робочий день починається з техніки безпеки, отримання газоаналізаторів, ще обговорюємо план робіт на день. Потім готуємо робоче місце: набираємо цегли, готуємо розчин, приносимо інші інструменти. Зараз на підприємстві разом із колегами займаюся ремонтом доменних печей, зокрема кауперів – апаратів для нагрівання повітря, що подається в доменну піч. Відновлюємо роботу механізмів.
Є кар'єрні перспективи?
Відверто кажучи, у мене дуже мало досвіду, щоб міркувати про грандіозну кар'єру. Реально розумію, що треба попрацювати деякий час, спостерігати за досвідченими колегами та підвищувати кваліфікацію. Тільки після того, як відчуватиму себе впевнено, можна говорити про підвищення.
На підприємстві є перспективи росту, але для цього потрібно підвищувати розряд. Треба виконувати складнішу роботу, мати більший досвід.
Плануєш вчитися далі?
Якщо говорити про розвиток, тоді це необхідна умова. До війни планував вступати у «Метінвест політехніку», зв’язувався з приймальною комісією. Хотів вступати на суміжну спеціальність із моєю поточною роботою. Через війну вирішив відкласти цю ідею, але обов'язково вступатиму туди наступного року.
Як дізнався про WorldSkills Ukraine?
Майстер навчального центру запропонував. Ще один хлопець, який вчився на слюсаря, також погодився на участь. Далі пішла підготовка. Ми зробили макет арки та піддон, замовили в одному з цехів необхідний вид цегли. Складав і розбирав ту конструкцію десятки разів. Підготовка дозволила зрозуміти, що робота вогнетривника потребує великої концентрації, витримки. Старший майстер давав багато слушних порад.
Як ставишся до своєї перемоги?
Участь дала багато емоцій і вражень. Коли дізнався, що взяв перше місце, відчув полегшення та радість. Начальник цеху, старший майстер, майстер навчального центру були на конкурсі та підтримували. Кожен у певній ролі вклався в мою підготовку, тож не хотів їх підводити. Коли зрозумів, що виправдав їхні зусилля, камінь із душі впав.
Хотів би позмагатися у фіналі WSU, щоб подивитися на переможців з інших областей. Спостереження за роботою інших теж своєрідний досвід.
Як приз отримав грошовий сертифікат, брендований рюкзак і куртку. Досі користуюся речами, подобаються.
Про що мрієш?
Продовжити працювати вогнетривником, досягти успіхів.
Хочу, щоб усе те страшне, що відбувається нині в Україні, якнайшвидше закінчилося.