125 письменників, з них 44 – нові імена

Інший важливий момент — дотримання всіх майнових і авторських прав. «Так сталося, що у «Видавництва Старого Лева» найбільше майнових прав на твори, які планувалися до включення в хрестоматію, й інші видавці погодилися з тим, що реалізувати такий проект у такі короткі терміни готове і зможе саме це видавництво. Так вони почали збирати майнові права — загалом маємо 98 підписаних майнових угод!, — розповідає Іванна Коберник. — Ми показали іншу культуру ставлення і до текстів, і до ілюстрацій — всі ілюстрації підписані, всі вони авторські, усюди вказано, звідки вони взяті. Це надзвичайно важливо, це, по суті, цивілізаційний вибір».

ПИСЬМЕННИКИ БУВАЮТЬ І ЖИВИМИ

Цікавий факт: 90% письменників, твори яких школярі 1-4 класів вивчали за програмою минулого року, народилися до Другої світової війни. Сучасних українських письменників, які активно пишуть, видаються, проводять зустрічі з дітьми, у шкільній програмі практично не було, хіба що Леся Воронина, Анатолій Качан, Сашко Дерманський і кілька інших. У школярів та їхніх батьків могло скластися враження, що в Україні зовсім кепські справи з дитячої літературою, але це не так. Ба більше, останніми роками з’явилося чимало нових імен у дитліті та нових книжок, які описують близькі сучасним дітям реалії, творять динамічні сюжети, наповнюють тексти небанальними діалогами.

До цього часу все це проходило повз дітей, якщо тільки їхні батьки не поповнювали домашню бібліотеку самостійно. Після зміни навчальної програми до кола читання 2—4 класів увійшло 125 письменників, з них  44 — нові імена, які раніше не вивчалися. Це письменники, які активно пишуть і публікуються зараз, чиї книжки добре продаються в книгарнях і охоче беруться дітьми в бібліотеках — Оксана Лущевська, Іван Андрусяк, Григорій Фалькович, Тарас і Мар’яна Прохаськи, Катерина Бабкіна, Галина Ткачук, Олеся Мамчич та інші.

«Є кілька зрізів, які обов’язково мали бути присутніми в хрестоматії, — пояснює «Дню» Тетяна СТУС, літературознавець, головний редактор порталу про українську дитячу літературу «БараБука»,  упорядниця хрестоматії. — По-перше, я хотіла показати усі три хвилі дитячої літератури з часів незалежності. Це ті, кого зараз називають живими класиками, ті, хто сьогодні стабільно друкується, і це нове покоління, представників якого подали в книжку авансом, але вони вже показали свій потенціал. Друге — у школі діти мають дуже різні рівні читацького досвіду. Мені було важливо надати матеріал для читання, як для першокласників, котрі ледве складають слово до слова, важче вловлюють зміст, так і для дітей, котрі вже повністю читають Гаррі Поттера. А для особливо просунутих читачів є рекомендації, що читати далі. Також є рекомендації для вчителів, де ще можна знайти інформацію про письменників, їхні біографії, аналіз їхніх творів тощо, адже оновленій програмі вказуються саме імена авторів, вибір текстів для читання обирає вчитель.  І безперечно, я хотіла показати жанрове і тематичне різноманіття».

А ЯК ЩОДО ІНШИХ ПІДРУЧНИКІВ?

Команда, яка працювала над змінами у шкільній програмі, а згодом над новою хрестоматією, наголошує, що їхній досвід може стати прикладом для роботи над іншими підручниками. Прозорість, дотримання всіх майнових і авторських прав, залучення до обговорення громадськості, батьків, людей, що цікавляться і знаються на предметі, створення справді якісної, цікавої, сучасної книжки за менші бюджетні кошти — це те, що варто брати на озброєння у роботі над іншими підручниками.

«Загалом, це для нас надважливе питання — як зробити український підручник якіснішим. Це дуже складне завдання, бо воно пов’язане насамперед з конкуренцією. По-перше, ми повинні створити прозору конкуренцію між видавництвами.  Є видавництва, які  спеціалізуютьс?? на навчальній книзі і дуже часто займають монопольне становище на цьому ринку. А з іншого боку, треба знайти систему конкурсу підручників, яка мотивуватиме робити підручник все кращим. Щоб реально кращий підручник отримував більше державного фінансування. Ми зараз над цим працюємо. І хрестоматія з цієї точки зору є зразком, якою можна зробити навчальну книжку», — говорить Лілія Гриневич.

«Я взагалі  називаю нашу ситуацію з хрестоматією — революцією в освіті, і у зв’язці між освітою, культурою і оцією субкультурою дитячої літератури, — підсумовує Тетяна Стус. — Бо коли державна структура допомагає пробити стіну непорозуміння між читачем і письменником, між державою і видавцем, це — прорив.  Багато таких стін вдалося пробити, тому я називаю це революцією. Я думаю, що взагалі мотивація всіх людей, які працювали у цьому проекті — і команди міністра, і моєї команди — ми всі хотіли щось зробити для своїх дітей. Ми всі виступили в батьківській ролі. Не в ролі чиновників, критиків, лідерів думок, а в ролі батьків, які дбають про майбутнє своїх дітей».