Результати дослідження щодо забезпечення підготовки педагогічних працівників Training Assessment Project
Дослідження проведено в межах глобальної програми Світового банку в галузі освіти «Системний підхід до покращення освітніх результатів» (SABER) за підтримки Міністерства освіти і науки та Українського інституту розвитку освіти.
Training Assessment Project (TAP) допомогає урядам оцінити готовність освітніх систем і установ до підтримки розвитку людського капіталу. Метою дослідження TAP в Україні було вивчення інституційного забезпечення та якості надання освітніх послуг із підготовки педпрацівників. Дослідження здійснювалося шляхом оцінювання діяльності закладів, що забезпечують здобуття педагогічної освіти та надають послуги професійного розвитку педагогів.
Реалізація проєкту проводилася в два етапи:
Вибірка дослідження охопила 130 закладів освіти, організацій і установ, що реалізують програми підготовки педагогічних працівників, серед яких заклади фахової передвищої та вищої освіти, заклади професійної (професійно-технічної) освіти, інститути післядипломної педагогічної освіти, неурядові та недержавні організації. 122 з них взяли участь у другому етапі дослідження.
Вивчення системи підготовки педагогічних працівників України виявило 270 закладів, які пропонують програми підготовки педпрацівників, серед яких найбільша частка зосереджена в закладах вищої освіти (ЗВО), а найпоширенішими спеціальностями є дошкільна освіта, початкова та середня освіта.
Дослідження встановило, що для студентів головним фактором вибору закладу освіти та спеціальності є особиста мотивація або власні судження/переконання, а фінансова складова – наступний за важливістю фактор. Доволі часто студенти обирають коледжі в якості основного закладу освіти через простіші умови вступу, а також можливість поєднувати навчання з роботою.
Директори шкіл серед основних причин нестачі молодих кадрів у школах називають: відсутність мотивації, упереджене ставлення до молодих вчителів, наявність великої кількості приватних шкіл зі значно вищим рівнем заробітної плати. Водночас респонденти відзначають позитивний вплив молодих вчителів на підвищення інтересу до навчання у дітей завдяки застосуванню новаторських підходів до викладання, дружньому ставленню до вихованців тощо.
Більшість респондентів вказують на важливість самоосвіти педагогів протягом життя для впровадження нових методик і підходів до викладання та осучаснення знань, навичок. Найпопулярнішими серед слухачів є програми, розроблені неурядовими організаціями (близько 260 000 слухачів впродовж 2019/2020 або 2020/2021 навчальних років) та Інститутами післядипломної педагогічної освіти (близько 215 000 слухачів), що зумовлено актуальністю пропонованих тем і напрямів, а також актуалізацією навчальних програм сучасним потребам.
Найбільш поширені напрями програм підвищення кваліфікації – розвиток професійних компетентностей у сфері методик навчання, використання інформаційно-комунікаційних і цифрових технологій в освіті.
Попри наявність добре розроблених і усталених практик фінансового аудиту та управління фінансами, спостерігається певна нестача фінансової «свободи» серед закладів. Лише близько 20-35% вважають наявний бюджет достатнім для задоволення інституційних потреб. Особливо відчутним є нестача фінансування капітальних видатків, а також заходів із моніторингу та оцінки. Для більшості закладів основним інструментом залучення додаткових ресурсів є запит на отримання додаткового фінансування від уряду (особливо щодо капітальних інвестицій). Менше 5% закладів вдаються до державно-приватного партнерства та заходів зі збору коштів (фандрайзингу).
Окрему увагу приділено вивченню стратегій адаптації закладів освіти до реалій навчання та викладання в умовах пандемії COVID-19. Використання дистанційного та змішаного навчання було не надто поширеним до пандемії, починаючи з весни 2020 року приблизно 90% установ змогли продовжити реалізацію майже всіх програм завдяки використанню заcобів дистанційного навчання. Близько 75% установ зазначили, що заклад виділяє додаткові ресурси для використання дистанційного навчання, а у переважній більшості закладів усі викладачі мають необхідні навички.
Зауважено, що використання режимів онлайн або дистанційного навчання більш поширене у столиці та обласних центрах, якщо порівнювати з регіональними містами та селами. Це пов’язано з якістю підключення до інтернету. Також респонденти скаржаться на відсутність належного комп’ютерного обладнання та платне програмне забезпечення для онлайн-конференцій.
Звіт також містить низку рекомендацій щодо підходів до формування та реалізації державної політики у сфері підготовки педагогічних працівників, які базуються на результатах дослідження та ефективних світових практиках професійного розвитку вчителів.
Україномовна та англомовна версії аналітичного звіту доступні за посиланням.