«One-Size-Fits-All – поганий підхід для надання освіти дітям з різними умовами навчання», – Лілія Гриневич на зустрічі з Комісаром ЄС з питань освіти Tібором Наврачічем

Кожна національна меншина в Україні має особливі умови проживання, навчання та розвитку, тому й підхід до вивчення дітьми з цих громад української мови має бути різним. На цьому наголосила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час зустрічі з Комісаром ЄС з питань освіти, культури, молоді та спорту Tібором Наврачічем сьогодні, 8 листопада 2017 року, в Брюсселі.

«Я переконана, що зараз правильно вести переговори щодо моделей імплементації мовної статті нового Закону «Про освіту». One-Size-Fits-All – поганий підхід для надання освіти дітям з різними умовами навчання. Є громади, які проживають у середовищі власної материнської мови, є такі, що в оточені державної. Окрім цього є суттєві відмінності для вивчення української дітьми, для яких материнською є мова слов’янської та не слов’янської мовних груп. Ми хочемо врахувати максимум особливостей, щоб підійти до процесу педагогічно, а не політично», – розповіла Лілія Гриневич.

Так, у межах переговорів, з огляду на особливі умови проживання та навчання дітей з різних меншин, Міністерство освіти і науки пропонує різні моделі навчання.

Перша модель стосується освіти національних меншин, материнська мова яких належить до не слов’янських мовних груп. Перш за все, йдеться про угорські та румунські національні меншини. Імплементація статті 7 передбачає, що в дошкіллі та початковій школі робитиметься особливий акцент на вивчення української мови, аби до 5-го класу довести рівень знань дитини хоча б до рівня А2.

З 5-го класу починають запроваджуватися предмети українською мовою, насамперед гуманітарного циклу – Географія, Історія, Право тощо – де терміни, імена та інша важлива фактична інформація вже є українською, тому й вивчати її українською логічніше. При цьому двомовне навчання заохочуватиметься на усіх рівнях, аби дати дитині природньо оволодіти як материнською, так і державною мовою.

Частка рідної та української мов може відрізнятися залежно від потреб учнів та їхнього знання мови. У старшій школі збільшується частка предметів, які вивчаються українською. Ця ж модель стосується інших мов Європейського Союзу, які є рідними мовами національних меншин, що проживають в Україні.

Співвідношення навчання державною та рідною мовами буде визначатися з урахуванням потреб та особливостей меншин. Крім того, буде надано двомовні глосарії, які дозволять дітям вивчати термінологію певних предметів обома мовами.

Рекомендоване співвідношення державної та рідної мовної підготовки на різних шкільних рівнях буде визначено в Законі України «Про загальну середню освіту». Точне співвідношення навчання та перелік предметів з двомовним навчанням залишатиметься на розсуд школи, відповідно до законодавства.

Реалізація цієї моделі для дітей національних меншин повинна призвести до підвищення рівня володіння державною мовою, а отже, і до розширення прав та свобод, якими ці діти можуть користуватися як громадяни України. Такі моделі також застосовуються в країнах Європи. Наприклад, у школах національних меншин у Латвії та Естонії вже практикується співвідношення 60:40, де у старшій школі 60% предметів викладається державною, а 40% – материнською мовою меншини.

Закон також передбачає, що в школах корінних народів може бути запроваджено лише навчання рідною мовою, оскільки корінні жителі не мають жодної іншої держави, окрім України, яка може розвивати термінологічний апарат їхньої мови.

Ще одна модель застосовується для громад, що проживають у мовному середовищі своєї материнської мови, і ця мова належить до слов’янської мовної групи, тому дітям значно легше перейти на вивчення предметів українською. У межах цієї моделі вивчення всіх предметів державною мовою запроваджується у базовій школі – одразу з 5-го класу. При цьому зберігається вивчення материнської мови як предмету. Ця модель застосовуватиметься, зокрема, в школах з російською мовою навчання.

Слід підкреслити, що протягом останніх років Міністерство освіти і науки України спостерігає тенденцію, коли російськомовні батьки дедалі частіше відправляють своїх дітей до шкіл з українською мовою навчання. Це вказує на зростання попиту на знання державної мови для забезпечення доступу до вищої освіти та ринку праці.

Комісар ЄС Tібор Наврачіч підкреслив важливість двосторонніх переговорів щодо імплементації статті 7 Закону «Про освіту», а також відзначив, що його посада не дозволяє йому оцінювати двосторонні стосунки між країнами.

«Позиція Європейського Союзу зараз – чекати висновків Венеційської Комісії», – додав Tібор Наврачіч.

Нагадуємо, що вчора, 7 листопада 2017 року, в Брюсселі Лілія Гриневич зазначила, що «одне із важливих завдань України як суверенної держави – перешкоджати штучній фрагментації  свого суспільства». Про це вона заявила під час зустрічі з депутатами Європейського парламенту від групи Європейської народної партії. 

Довідково: Tібор Наврачіч – комісар ЄС з питань освіти, культури, молоді та спорту, угорський юрист і політолог. На початку 1990-х працював суддею. Викладав в Університеті економіки в Будапешті, потім також на факультеті політичних наук в ELTE, з яким досі пов'язаний. У 1998-2002 роках працював у канцелярії прем'єр-міністра як глава департаменту зв'язку (1998-1999) і друку та інформації (1999-2002). У 2002-2003 роках був політичним консультантом парламентської групи Фідес, також був главою офісу лідера партії (2003-2006). У 2006 році отримав мандат члена Національних зборів. Очолював парламентську фракцію Фідес. 29 травня 2010 призначений заступником прем'єр-міністра і міністром юстиції та державного управління в другому уряді Віктора Орбана. Є членом президії Угорської асоціації політичних наук і членом редколегії журналу «Огляд політичних наук». Генеральний секретар Асоціації угорських політологів (1998-2000).