ЦИМБАЛЮК ТАМАРА ВАСИЛІВНА
вчителька української мови та літератури Хотинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Хотинської міської ради Чернівецької області
Педагогічний стаж: 19 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.
Педагогічне звання: учитель-методист.
Освіта: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000 рік (нині – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
Самоосвіта: курси підвищення кваліфікації на базі Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, навчальний модуль «Реалізація змістових ліній мовного та літературного компонентів Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» (2020);
спецкурси «Мовний імідж сучасного педагога», «Сучасний урок: інтерактивний підхід до вивчення української мови» (2020);
майстер-клас «Підготовка до ЗНО з української мови та літератури: ефективні технології, традиційні теми, нововведення» (2019);
авторський семінар Олександра Авраменка «Рецепти подолання функціональної неграмотності» (2018).
Педагогічна ідея
Володіти сучасною мовою свого народу, мати високий рівень культури власної мови – це не тільки показник інтелектуального розвитку особи, а й її обов’язок. Саме тому моя педагогічна ідея полягає в розширенні меж і можливостей якісного україномовного простору та формуванні й розвитку мовної компетентності учнів як необхідної складової виховання освіченого та інтелігентного українця, створенні мовного іміджу та демократичного простору спілкування, активної громадянської та патріотичної позиції – з критичним мисленням, вірою у свободу людини й демократію.
Моя вчительська сила – у натхненні моїх учнів, які досягають успіхів у своєму житті на основі власного відповідального вибору, у педагогічній свободі та творчості під час освітнього процесу й пізнання світу в цілому, у постійному пошуку нового, творчого, цікавого, відході від стандартів та догм, створенні власної ефективної системи співпраці, що поєднує особисте та командне.
Вважаю, що освітній процес має бути орієнтований на формування ключових компетентностей для життя. Глибоко переконана, що учень є суб’єктом освітньої взаємодії. Адже однією із засад нової української школи є педагогіка партнерства, що ґрунтується на стосунках взаємоповаги між усіма учасниками освітнього процесу.
Як на мене, необхідним є створення сучасного освітнього середовища, що стимулюватиме вивільнення креативного потенціалу як учнів, так і педагогів, а вмотивований учитель, який має необхідні кваліфікації та стимули, зможе стати лідером змін.
Моє бачення сучасної освіти в тому, щоб створити умови для особистісного розвитку й творчої самореалізації кожної дитини. Вважаю, що однією з умов успішного вирішення цієї проблеми в практиці сучасного освітнього процесу є розробка й реалізація спеціальних методик, які сприяють становленню кожного з учнів як творчої особистості. Тому пропоную авторську систему творчих завдань, які сприяють розвитку креативної компетентності учнів, яка ґрунтується на особливостях емоційно-пізнавального, потребово-мотиваційного, інтелектуально-діяльнісного та морально-духовного розвитку школярів. Запропонована модель може бути успішно реалізована в освітньому процесі за умови чіткого та послідовного дотримання технології розвитку творчих здібностей учнів у сучасній школі.
Розвиваю ключові компетентності школярів шляхом використання форм роботи, які відображають комунікативно-діяльнісний підхід до освітнього процесу: інтерактивні методики та інформаційно-комунікаційні технології, кооперативне навчання, рольові та ділові ігри, проєктні технології, технологію критичного мислення, розвивального навчання, технологію формування творчої особистості, звернення до досвіду учнів, текстоцентричну технологію, що гарантують перетворення кожного школяра на справжнього учасника навчальної діяльності, співтворця нових знань.
Успіх своєї педагогічної праці вбачаю в постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній повазі вчителя й учня, у вмінні спонукати дітей до роботи. Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожному розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу.
Уроки української мови та літератури намагаюся будувати так, щоб кожен вид роботи виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволоділи й монологічним, і діалогічним мовленням, опираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення. Комунікативна діяльність здійснюється під час розв’язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку зростання їх складності. Такі уроки цікаві учням, адже на них створюються етюди, художні пейзажі, роздуми, есе, дописи для блогів.
Переконана, що навчати – це передусім впливати. Для мене педагог – це не про «предмет викладання», це про «виховання». Прагну вчити мислити, комунікувати, поважати й приймати, застосовувати стандартні знання в нестандартних ситуаціях, отримувати насолоду від процесу пізнання й саморозвитку, мати активну життєву позицію, усвідомлювати свою важливу роль у цьому непростому світі, бути у ньому впевненими й щасливими.
Усвідомлюю, наскільки важливими у XXІ столітті є комунікація, відкрите мислення, гнучкість, креативність, мобільність. Сьогодні саме ці навички роблять нас успішними.
Намагаюся сприймати труднощі як можливість для розвитку. Той же карантин, хоч і поставив перед учителями безліч викликів, разом із тим відкрив багато можливостей. Саме під час дистанційного навчання виникла ідея створити Youtube канал для публікації власних онлайн-уроків, а згодом і творчих проєктів учнів, блог для співпраці з учнями та колегами.
Пишаюся тим, що впродовж багатьох років мої випускники здобувають гідні результати на ЗНО, ІІ і ІІІ етапах Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!». Неймовірно радію, що семеро моїх учнів обрали професію журналіста, розпочавши свій професійний шлях на сторінках учнівської газети «Юнпрес». Щиро захоплююся, коли бачу публікації своїх вихованців на сторінках соцмереж – актуальні та виважені ментально й граматично. Відчуваю себе щасливою, коли ми разом в онлайн ставимо вподобайки прямим трансляціям маршу Героїв чи акціям у підтримку української мови. А коли в стрічці коментарів я читаю їхні зовсім не «ЗНОшні» аргументи, і розумію, що ці думки в тисячу разів кращі, справедливіші, світліші, оригінальніші, ніж мої, то я шалено радію, а потім сідаю працювати, аби завтра мої ідеї надихнули на щось нове. Я свічуся, як найяскравіша різдвяна свічка, коли в привітаннях до свят від нинішніх і колишніх учнів знаходжу цитати Сергія Жадана, Івана Франка, Василя Стуса, Юрія Іздрика, Ліни Костенко. А коли устами дітей промовляють поети й пророки, українська мова припиняє бути шкільним предметом і перетворюється у фонетику любові, морфеміку справедливості, граматику ніжності та пунктуацію доброти. Бо за звичайними правилами стоїть орфографія краси та морфологія вдячності, синтаксис розуміння й графіка дружби, правопис щирості й словники людяності. Адже справжня мова порозуміння має бути такою – глибокою, насиченою, п’янкою, з гіркувато-солодким післясмаком. Мова, яку так глибоко розуміємо лише ми, українці, бо в ній – наші історія та ментальність.
Світ сьогодні справді настільки динамічний і мобільний, що можливості є завжди. Переконана, що не варто чекати рішень міністерства, департаменту чи управління, аби робити школу кращою, а освітній процес ефективним. Вважаю, що зміна системи освіти можлива лише «знизу», що глибокі перетворення, реформування освіти – це, перш за все, осмислені рішення і діяльність вчителя. Я давно вирішила, що не шкодуватиму сил, аби вчитися. Учитися бути хорошим педагогом, гідним прикладом, учитися не вигорати, учитися бути щасливою тут і зараз.
Моя професійна мрія – допомогти виховати в Україні нове покоління, яке почне писати з великої літери слово «Учитель». Хочеться, щоб усі гасла про те, що педагоги важливі, стали реальністю. Уже не вперше звертаюся до слів Лі Яккоки: «Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці – люди. Доки не матимемо хорошої команди, нам мало що вдасться з двома іншими аспектами». Я педагог. Свою роботу – нелегку, непросту – обожнюю. І пам’ятаю, що поодинці ми безсилі перед обставинами, але разом можемо багато.
Посилання на відеорезюме: