МЕЛЬНИК ІРИНА ПЕТРІВНА
вчителька української мови та літератури комунального закладу «Ліцей «Науковий» Міської ради міста Кропивницького» Кіровоградської області
Педагогічний стаж: 15 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.
Педагогічне звання: старший учитель.
Освіта: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2004 рік (нині – Центральноукраїнський державний педагогiчний унiверситет iменi Володимира Винниченка).
Самоосвіта: курси підвищення кваліфікації вчителів «Методична майстерня вчителя», дистанційні курси «Сучасний урок української мови: технології, методи, прийоми» на базі комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут підвищення педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» (2021);
дистанційні курси «Використання GoogleMeet в освітній діяльності» (ТОВ «Академія цифрового розвитку»), «Критичне мислення для освітян», «Як читати складні модерністські та постмодерністські твори» на платформі Prometheus; «Бери й роби», «Про дистанційний та змішаний формати навчання для педагогів та керівників шкіл» на платформі EdEra (2020);
інтернет-конференція «Формування професійних компетенцій конкурентоспроможного педагога у сучасних умовах» (2020);
cемінари-практикуми «Як заохотити до читання української літератури учнів», «Як зацікавити учнів пізнавати мову», «Актуальні аспекти підвищення рівня майстерності вчителя у підготовці учнів до ЗНО з української мови та літератури» (КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2020-2021);
конкурс «Інновації в освітньому просторі: сучасні тренди 2021», номінація «Мобільні технології» (І місце);
публікація «Поради, як цікаво проводити уроки на вулиці» (інтернет-портал «Нова українська школа», 2020);
конференція «Українська мова не тільки для ЗНО, а й для життя» (2019).
Педагогічна ідея
«Спроби зробити неможливе
якраз і змінюють світ»
(М. Дочинець).
Сучасних дітей не просто заохотити пізнавати світ української мови та літератури, адже їм не цікаві малозрозумілі правила чи стереотипні біографії письменників.
Навчання – це, у першу чергу, розвиток і набуття навичок, реалізація своїх здібностей у нових ситуаціях, розкриття внутрішнього потенціалу, тому тема моїх досліджень: «Креативне мислення учнів: формування і розвиток через мислеобрази».
Я звернула увагу, що вивчення мов – модний тренд нашого століття. Електронні тренажери та інноваційні методи, направлені не на гру та розваги, а на розширення сучасного словникового запасу, дають можливість вчити мову легко й цікаво. Якщо запитати учнів, чому вони свідомо вивчають чужу мову, то скажуть, що ця мова знадобиться їм у реальному житті. Українську ж у реальному житті учні не бачать, вона лише у підручнику. І для більшості закінчується за межами класу. Тому підхід створення інформаційно-мовного сучасного середовища через впізнані мислеобрази корисно застосувати і для вивчення української мови, що часто не вивчається у реальному контенті, цікавому учням. Важливо показати, як речі, які ми бачимо щодня, можна сприймати по-іншому.
Звичайно, що це кардинальна зміна, але якщо ми маємо інших учнів, ніж тих, яких навчали ще п’ять років тому, то ці зміни важливі.
Мотивує те, що дає позитивні емоції. Моя професійна діяльність ґрунтується на ідеях, що дають можливості змінити підходи до навчання:
- Українська мова – всюди у реальному житті, а не лише у підручнику.
- Українська мова – це цікаво й легко, корисно, пізнавально й оптимістично, а не важко, нудно й депресивно.
- Українська література має всі шанси формувати в учнів позитивне мислення успішної особистості.
У роботі використовую найрізноманітніші освітні новації, а перевагу надаю прийомам, що через сприйняття та емоції: колір (зоровий образ), звук (слуховий образ), дотик, запах, смак, асоціацію, предмет (книга, журнал, упаковка, квиток, буклет, меню), відео, моделювання ситуації – розширюють змістове поле уроку та мотивують усвідомлено навчатися.
Дітям подобаються завдання, що моделюють ситуації. Одна із них –закупи в магазині. За певними товарами можна заховати складні мовні поняття, що стануть більш зрозумілими. Я поділила їх на промовисті та приховані мовні знаки.
Промовисті мовні знаки зорієнтовані на запитання:
– Як правильно написати? (мінімаркет, супермаркет; назви відділів: «М’ясо-молочний», «Хлібобулочний», «Овочево-фруктовий»; написи на товарах);
– Де заховалася помилка? (Маркет-опт, написи на товарах);
– Чи все гаразд із розділовими знаками? (реклама «Привіт, сусіде!»).
Приховані (або закодовані) мовні знаки зорієнтовані на мислеобраз:
– борщ - мислеобраз дієприкметникового звороту;
– печиво «Орео» – мислеобраз однорідних членів речення;
– торт «Наполеон» – мислеобраз складного речення.
Мислеобрази дають можливість використовувати завдання для кодування мовного матеріалу:
– «Ореоманія» (прослухати рекламу товару англійською мовою, записати знайомий заклик, прокоментувати розділові знаки);
– «Уважний покупець» (поміркувати над запитанням «Відомому печиву 100 років. Що спільного в «Орео» та ОЧР?);
– «Хід маркетолога» (уважно розглянути обгортку печива, вивчити склад, пояснити слова іншомовного походження, створити новий продукт);
– «Перша битва» (дослідити, які типи зв’язків є в складному реченні, провести аналогію між коржами торту та частинами речення, між кремом і сполучниками);
– «Рецепт» (дібрати до інгредієнтів страви дієприкметники та залежні слова, розставити розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими зворотами);
– «Борщ» (дослідити походження слова, популяризувати борщ, розмістивши допис про власне приготування страви).
Такі мовні знаки сприяють продукуванню нових ідей на вже знайомому матеріалі.
Мислеобраз – це, безперечно, основа й для відкриття світу літератури, адже більшість дітей позитивно ставляться до книжок як цікавого та захоплюючого світу.
Власним прикладом мотивую учнів читати художні твори, бо це не лише розширення словникового запасу слів, а й формування ціннісних орієнтирів, розвиток уяви, фантазії, без цього не можна спланувати, створити, оцінити нові, унікальні речі. Для того, щоб заохотити сучасних дітей читати літературу використовую:
– пошукові запитання («Скільки вітаміну Д у творчості Михайла Коцюбинського?», «Чи все в житті йде за сценарієм, навіть якщо ти сам кінорежисер?», «Кому дякувати за те, що українці найкраще у світі знають твір античної літератури?», «Чия творчість пахне різнокольоровими трояндами?»;
– прийоми «Літературний пікнік», «Халабудне читання», «Літературна сушка», «Письменник від А до Я».
Українська література, на відміну від її «трафаретного» трактування, дає можливість створити їй позитивний імідж, учить бачити шляхи вирішення життєвих завдань, орієнтуватися на успіхи, життєві уроки, а не помилки і невдачі, на можливості, а не перешкоди; так у свідомості формуються думки, слова та образи, що сприяють внутрішньому розвитку й успіху.
Важливо не тільки вчителю створювати мислеобрази, а й пропонувати учням кодувати ті чи інші поняття. Розпочати можна з невеликих продуманих творчих домашніх завдань, що мотивують, сприяють практичному втіленню навичок у реальному житті, стимулюють ініціативи, створюють освітні продукти, зокрема:
– створити «Випуск новин» про будні дієслова;
– розробити дизайн чашки для числівника;
– запропонувати власний рецепт відомої страви;
– українізувати будь-яку пісню Дмитра Монатіка, використовуючи дієприслівники;
– розробити проєкт нового продукту чи предмета на основі прочитаного твору;
– написати життєву ситуацію, у яку могли б потрапити літературні герої в наш час.
Підсумовуючи, зазначу, що суть моєї педагогічної ідеї у використанні таких засобів із реального життя учнів, що розвивають і змінюють, вчать пізнавати українську мову й літературу як практично необхідну корисну річ, допомагають осмислити особисту роль конкурентоспроможності.
Досягнення моїх вихованців, переможців конкурсів та олімпіад, свідчать про ефективність використання мислеобразів для розвитку креативного мислення.
Посилання на відеорезюме: