КОСТЮК ОЛЬГА ІВАНІВНА
вчителька української мови та літератури комунального закладу «Луцький навчально-виховний комплекс № 9 Луцької міської ради»
Педагогічний стаж: 23 рік.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.
Педагогічне звання: старший учитель.
Освіта: Волинський державний університет імені Лесі Українки, 1996 рік.
Самоосвіта: науково-методичний семінар «Особливості викладання української мови і літератури, зарубіжної літератури, мов національних меншин у 2019/2020 н.р.»;
тренінги «Медіаграмотність для громадян», «Викладання інфомедійної грамотності на уроках», «Онлайн-ресурси як один з інструментів інтерактивного педагога» (2019, 2020);
курс підготовки екзаменаторів зовнішнього незалежного оцінювання з української мови (2018);
курси підвищення кваліфікації учителів української мови та літератури на базі Волинського обласного інституту підвищення педагогічної освіти (2017).
Педагогічна ідея
Розвиток креативного мислення учнів засобами мовно-літературної освіти
«Немає нічого більш небезпечного, ніж ідея,
яка виявиться вашою єдиною ідеєю»
(Еміль Чартах).
Фріда Кало, Ігор Сікорський, Коко Шанель, Ілон Маск, Микола Амосов, Фреді Меркурі, Білл Гейтс… Цих людей можна сміливо назвати творцями майбутнього. Вони є авторами масштабних проєктів і джерелом мудрих думок, які надихають на нові звершення. Кожен із них доводить, що немає нічого неможливого. Працюючи вчителем, розумію, що за партою – творча, обдарована особистість, у руках якої майбутнє держави. Саме тому урок для мене – це не просто передача знань від учителя до учня, а чарівне дійство. І чим цікавішим воно є, тим кращим буде результат. Привчаю своїх вихованців бути креативними, прагну, щоб учні відчули себе справжніми творцями.
«Урок – це простір для креативного мислення та нових можливостей» – саме таке бачення моєї педагогічної місії стало для мене актуальним й надзвичайно важливим.
Одна з чотирьох «К» у формулі навичок ХХІ століття належить креативності. Здатність до творчого нестандартного мислення, до висування та реалізації принципово нових ідей, які відрізняються від традиційних схем мислення, уміння робити що-небудь по-новому, оригінально, відмовившись від стереотипних способів мислення, – головна умова розвитку сучасного суспільства. Основними навичками креативності є генерування ідей, відкритість до нового, уява та цікавість, розсудливість, дивергентне мислення (пошук різних способів вирішення проблем).
На мою думку, завдання вчителя – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.
Для розвитку креативності учнів на кожному уроці формую творчий інтерес; виявляю й реалізую творчі можливості та розвиваю творчі здібності.
У своїй роботі практикую традиційні, інноваційні та інтерактивні технології навчання.
Із цією метою запроваджую систему творчих робіт (твір-мініатюра, твір-перевтілення, твір-міркування, твір-асоціація, твір-образок, роздум-спростування, твір на одну літеру, оповідання на основі крилатого вислову, оповідання-ланцюжок, гумористична оповідка, казка, сенкан, буріме, діамант, сторітеллінг, ліфтова промова) та творчих задач (скласти якнайбільше питань, поєднуючи два предмети; вигадати якомога більше подій, що можуть відбутися через названу подію; що б ти зробив, якби із хмари замість дощу почали падати родзинки; поміркуй, з чим можна порівняти зачіску; знайди щось хороше в негативних подіях, наприклад, хлопчик за диктант отримав погану оцінку, раптом у небі загримів грім). Завдання такого характеру розвивають дивергентне мислення та творчу уяву школярів, сприяють образному висловленню думки.
Допомагають формувати креативне мислення вправи аналітичного та аналітико-мовленнєвого характеру на основі тексту: трансформація тексту, створення тексту на основі зразка, написання власного фанфіку. Однією з улюблених форм роботи для дітей є такі завдання: розказати про героя очима одного з персонажів твору, «переклад» тексту з української мови на українську, переказати одну й ту саму подію з погляду різних персонажів твору, звернутись до героя у формі листа вдячного (обуреного) читача, вигадати нову пригоду героя, придумати власну версію закінчення твору або продовження небезпечних пригод, написати автобіографію від імені деяких знаменитих особистостей: Баби-Яги, Колобка, Мавки, Івасика-Телесика.
Інтерактивні методи, а саме: вільне письмо, асоціативний кущ, аналіз історій і ситуацій, розв’язання проблем, метод «Прес», «Шість капелюхів», «Дерево рішень», «Займи позицію», «Мікрофон», «Гронування», кейс-метод – перетворюють навчання в цікаве дослідження, дають змогу учням робити безліч відкриттів. Наприклад, для вироблення кількох рішень конкретної проблеми (пiд час визначення проблематики твору, характеристики епохи, художнього методу) використовую «Мозковий штурм», який спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, таким чином розвиваючи дивергентне мислення.
Починаючи із 5 класу, вчу дітей вести дискусію, використовуючи метод «ПРЕС». Теми добираю відповідно до навчального матеріалу. Наприклад, «Чи можна Павлуся вважати справжнім героєм, козацьким лицарем?» (А. Чайковський «За сестрою»), «Федько – халамидник чи особистість, яка прагне справедливості», « Богуславка – патріотка чи пристосуванка, зрадниця?» (дума «Маруся Богуславка»), «Яким ідеалам – особистим чи суспільним – надає перевагу Я » (М. Хвильовий «Я (Романтика)»).
У 5-7 класах мотивація школярів має емоційно забарвлений характер. Саме тому, на мою думку, креативність учнів цього віку ефективно розвивати за допомогою різноманітних ігор: ігор-змагань «Хто більше?», «Хто швидше?», «Хто краще?», «Хто назве останнє слово», «Ромашка», «Змійка»; рольових ігор «Я – редактор», «Я – фотограф», «Режисер та актори», «Я – туроператор», «Я – диктор телебачення»; дидактичних ігор «Розвідники», «Всезнайко», «Воруши звивинами», «Порушники алфавітного порядку», «Агент 007», «Чарівні перетворення», «Перекладачі-тлумачі», «Майстерня лінгвіста» тощо. Вони можуть бути індивідуальними й колективними, парними й груповими. Крім ігор, для підвищення ефективності уроку використовую ребуси, кросворди, тайнописи, загадки. Поряд із дидактичними іграми-вправами виконуємо ситуативні завдання. Наприклад: опишіть кімнату, у якій би мешкав друг, який займається футболом чи грає на скрипці; уявіть себе ведучими телепередачі «У світі тварин» та, вживаючи слова з м’яким знаком, розкажіть про їжачка, який прокинувся навесні після зимового сну; на одному із занять професор запропонував описати мелодію ранкового гаю за допомогою словесних засобів, напишіть текст, використовуючи слова з префіксами з-, с-. Такі завдання стимулюють творче мислення й посилюють інтерес учнів до матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, творчих умінь і навичок.
Працюючи в режимі постійних пошуків та новизни, учні розвивають уяву, набувають комунікативних навичок монологічного та діалогічного мовлення, виявляють творчі можливості.
У своїй педагогічній скарбничці використовую технологію проблемного навчання. Унікальність її в тому, що вона дає змогу дітям вчитися вирішувати складні життєві ситуації, змодельовані в художніх творах. Під час вирішення проблемних завдань намагаюся задіяти дивергентні процеси мислення, які формують навички планування, прогнозування, що забезпечує наполегливість у досягненні мети. Це дозволить за короткий час сприйняти й вирішити проблему, знайти необхідну інформацію для виконання креативних завдань та підтвердження своїх думок. Пропоную учням змінити назву твору (наприклад, роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного) і дати свою:
- назву - ідею («Виклик суспільству»);
- назву - антитезу («Злети й падіння Чіпки»);
- назву - запитання («А ви змогли б?..»);
- образну назву («Пропаща сила»);
- назву, у якій обіграються «вічні питання» («Де ж та правда?»);
- іронічну назву («Хто сміється останнім...»);
- номінативну (нейтральну) назву(«Байстрюк»).
Маленькі відкриття школярі здійснюють на уроках, які проходять під девізом «Навчаюся мислити». Даю завдання: до поданих слів дібрати синоніми-метафори (іменники в Н.в та Р.в), які б по-новому розкрили їх значення. Наприклад:
Весна – … (ранок природи).
Відлуння – …(подорож голосу).
Ніч – … (час мрій).
Скромність – … (конвалія в дрімучому лісі).
Зорі – … (очі Всесвіту).
Батьківщина – …(мати патріотів).
Література – …( подорож до інших світів) та ін.
Цікаві результати отримую, коли учні намагаються самотужки завершити відомий вислів:
– «У кого немає мети, той не знаходить…» (радості ні в якому занятті);
– «Мудрість приносить такі три плоди: дар добре мислити, дар добре говорити та дар …» (робити добрі вчинки);
– «Ми живемо, якщо живе…» (душа).
Такі види завдань спонукають дітей не тільки шукати нестандартні рішення, а й висловлювати свою життєву позицію.
Технології проблемного навчання застосовую на уроках літератури в 5-7 класах. Так, вивчаючи твір О. Стороженка «Скарб», формулюю учням запитання: «Чи справді ледар Павлусь є щасливим? Ви хотіли б мати таке щастя?» Шукаючи відповідь на поставлене питання, школярі усвідомлюють, що насправді герой не є щасливим, бо він нічого не зробив для цього, не відчув радості від свого успіху, від праці, від допомоги іншому, адже за нього все робили мати, а згодом – наймити. Для того щоб людина була щасливою, вона повинна творити своє щастя сама.
Старшокласників захоплює обговорення та вирішення проблемних питань. Учні перебувають у середовищі творчого пошуку, вибору, що потребує креативного мислення. Це формує інтерес до певного питання, здатність переосмислювати знання, особливо якщо ситуації з літератури можна «приміряти на себе», тобто вони пов’язані з особистим досвідом. Пропоную знайти докази певної тези в житті, а потім – у художньому творі. Ставлю проблемне запитання: «Що красить людину: ім’я чи її вчинки? Наскільки ім’я чи прізвище допомагає в житті?». Звичайно ж, діти висловлюють різні гіпотези й наводять приклади з життя друзів, родичів чи знайомих. Домінує думка про те, що прізвище аж ніяк не допомагає людині. Тоді звертаємося до літературного героя – Мини Мазайла з однойменної п’єси М. Куліша. Учні відповідають на запитання: «Чи можна звинуватити прізвище в усіх життєвих негараздах героя? А може, варто зважити на його розум, здібності, внутрішню культуру, ставлення до дружини, дітей тощо?». Діти роблять висновок: проблема не в тому, що Мина має немилозвучне прізвище, а в тому, якою людиною він є.
Познайомивши школярів із висловом Лесі Українки «Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний», запитую: «Що б ви могли сказати про людину, яка живе за таким принципом?»
Активізації освітнього процесу сприяють проєктні технології, в основі яких лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Саме працюючи над проєктом, школяр має проаналізувати певний матеріал, оцінити (тобто відібрати те, що йому потрібно) й синтезувати новий продукт.
Із учнями 5 класу ми презентували проєкт «Навколо світу за 45 хвилин» (складні випадки правопису великої літери); учні 6 класу працювали над проєктом «Способи словотвору», а 7-го – «Місто майбутнього». Пропоную старшокласникам створити віртуальний музей Т. Г. Шевченка та проєкт «Невідомі сторінки біографії письменника». Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, лепбуків, буклетів, ментальних карт, мультимедійних презентацій.
Значно розширює межі уроку інтеграція медіаосвіти у предмети філологічного циклу, що дає змогу, використовуючи можливості інформаційного простору, перетворити процес читання з інструменту отримання знань у спосіб створення власного медіапродукту. Активно впроваджую медіавправи, які покликані навчити учнів працювати з медіатекстами, декодувати їх, критично мислити, створювати та презентувати власний медіапродукт, підтримувати атмосферу творчості, креативності, довіри та взаємної поваги на уроці. Найцікавіші з них – фейсбук-сторінка автора чи героя твору, кроссенс, хмари слів, стрічка часу, мої плани на тиждень, крісло відвертості, паспорт твору, резюме, створення постера, реклами.
Звичайно, будь-які зміни, нововведення, пошук нестандартних рішень це – знахідки, досягнення, здобутки, перемоги. Важливо, щоб у цьому процесі учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку. Адже творити, шукати, розвиватися – це шлях до нових можливостей та життєвого успіху.
Посилання на відеорезюме: