УГРИНЧУК МИРОСЛАВА ВАСИЛІВНА
вчитель початкових класів Отинійського ліцею Коломийської районної ради Івано-Франківської області
Педагогічний стаж: 18 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.
Педагогічне звання: старший учитель.
Освіта: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2001 рік.
Самоосвіта: «Підготовка тренерів для вчителів НУШ» (2018);
онлайн-курс для вчителів початкової школи на платформі ЕдЕра (2018);
навчання за Типовою освітньою програмою підвищення кваліфікації педагогічних працівників (2018), навчання освітніх експертів (2019).
Педагогічне кредо: «Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути».
Педагогічна ідея
Відповідно до Державного стандарту початкової освіти (2018) та Концепції Нової української школи особливе місце приділяється формуванню у здобувача освіти 10 ключових компетентностей та 9 наскрізних умінь, серед яких уміння працювати в команді (співробітництво) та критично мислити. Тому провідною педагогічною ідеєю мого досвіду є «Розвиток критичного мислення учнів початкових класів засобами навчально-дослідницької діяльності». Дослідницька орієнтація концентрує в собі інноваційний підхід до навчального процесу, метою якого є розвиток в учнів можливості опановувати новий досвід.
Сьогодні відомо багато технологій, які на різних етапах уроку так чи інакше сприяють розвитку критичного мислення. Технологія розвитку критичного мислення включає такі стратегії: «Кубування», «Гронування», «Сенкан», «Кероване читання або читання з позначками», «Стратегія ЗХД», «Передбачення», «Карусель», «Кола Вена», «Портфель оцінювання», «Робота в парах», «Порушена послідовність», «Займи позицію» тощо. Їх використання на уроках дозволяє учням відчути себе суб’єктом діяльності. Активно впроваджую ці методи у свою практику, враховуючи вікові особливості учнів та, відповідно, етап уроку. Завдяки цьому діти досліджують, висувають гіпотези, аналізують, висловлюють сумніви, обґрунтовують власну точку зору, аргументують. Інакше кажучи, сприяю формуванню у дітей відчуття власного винаходу, нових знань. Звичайно, дітям легше його отримати. Можливо, і вчителям легше «розповісти про щось», «дати нове знання». Однак, чи це сприятиме зростанню, відчуттю успіху. Тому я намагаюся більшість уроків будувати за логікою роботи з новим матеріалом від проблеми до нового для дитини знання за допомогою дослідження. Завжди спонукаю учнів до висловлення власних думок. З цією метою залучаю їх до групової командної роботи. Мої учні працюють у малих чи великих групах, щоб на основі індивідуальних думок учитись виробляти спільне рішення, вміти сказати від себе і почути іншого. Це допомагає зрозуміти, як мислять інші діти, прийняти те, що вони мислять по-іншому і мають свою точку зору. Це дає можливість «відкривати» власний розум до нових ідей і розвивати толерантність, встановлювати правила і дотримуватись їх. Таким чином, я готую дітей до майбутнього, адже так чи інакше кожен працюватиме в колективі.
Особливу увагу звертаю в процесі дослідження на те, щоб діти на певному етапі перебували у рефлексивній позиції. Зокрема практикую запитання після активної роботи в групах чи самостійної роботи, що стосуються власної діяльності. Наприклад: «Що вас вразило? Як ви зрозуміли, що..? Чи це була єдина версія у вашій групі? Які були ще версії? Чому ви їх відкинули?». Інакше кажучи, предметом аналізу дитини стає її власна пізнавальна діяльність, а не матеріал навчального предмета. Застосовую вправи, під час яких дітям треба сумніватися і критикувати. Наприклад: критикувати або піддавати сумніву вислови відомих персонажів творів, видатних письменників, науковців тощо. При цьому учні вчаться відстоювати свою позицію, слухати різні думки, аналізувати. Використовую прийом, який назвала для себе «Навмисна або ненавмисна помилка», адже саме помилка дозволяє дитині «повернутися» і проаналізувати власну діяльність. Тут нам допомагають різні персонажі, які доводять свої позиції, серед яких є і помилкові, а також навмисна помилка вчителя, ненавмисна помилка дітей у роботі малої групи. Я дякую дітям за помилку, яка допомогла усім щось зрозуміти. Часто обираю декілька робіт учнів, не називаючи імен, спонукаю знайти помилки і дати поради тим, хто виконував завдання. У ході виконання завдання діти можуть поділитися лайфхаками, що допоможе краще виконати роботу.
Критичне мислення – це мислення, яке себе перевіряє. Воно неможливе без рефлексії. Тому привчаю дітей рефлексувати й стосовно себе. Таку діяльність можна організувати на будь-якому етапі уроку за допомогою запитань: «Що мені це дало, чи став я кращим, розумнішим?», «Чи було мені важко?» тощо.
Оскільки учні початкових класів сприймають свого вчителя як зразок для наслідування, часто на перервах та в позаурочний час намагаюся демонструвати їм моделі поведінки, у яких виявляється критичність мислення. Висловлюю сумніви щодо предмета розгляду, ставлю запитання, розмірковую, наголошуючи, що маю власну позицію і певні аргументи, при цьому спонукаючи дітей до дискусії, до діалогу.
Я часто заохочую своїх учнів до обговорення, використовуючи такі висловлювання: «Мені буде цікаво почути, що думають інші, почути їхні аргументи», «Можливо, хтось зробив інший висновок?», «Чи погоджуєтесь ви з тим, що щойно почули?» тощо.
Навчально-дослідницьку діяльність організовую на уроках та в позаурочний час. Дуже часто практикую наші міні-дослідження в кабінеті хімії, у бібліотеці, у пекарні, шоколадній фабриці, шкільній їдальні, на подвір’ї школи тощо. Результатом є формування суб’єктивно нових для учня знань, суб’єктивний розвиток особистості.
Вважаю, що робота, спрямована на розвиток критичного мислення, ґрунтується на творчому партнерстві вчителя й учня і орієнтована на суб’єкт-суб’єктну взаємодію діалогічності.
Посилання на відеорезюме: