Масляник Наталія Юріївна

Посада, місце роботи	Учитель основ здоров’я, заступник директора з виховної роботи Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області
Освіта	Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2009 рік
Самоосвіта	Курси підвищення кваліфікації ПОІППО (2018)
Педагогічний стаж	9 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст другої категорії
Посилання на відеорезюме	https://www.youtube.com/watch?v=RCAusIFUH9A&feature=share
Педагогічне кредо	«У кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити» (Сократ)
Педагогічний портрет Мені дуже пощастило в житті мати справжніх Учителів. Тих, що бачать людину у кожній дитині незалежно від успішності чи соціального статусу. Саме вони вели мене стежками шкільної Країни Премудрих Наук, відкривали завісу дивовижного, мудро супроводжували мій маленький човник Дитинства у морі Криз. А коли прийшов час робити вибір майбутнього, я вже знала, ким хочу бути – Учителем. У педагогічному університеті поруч зі мною постійно були ті, які стали для мене Наставниками, відкрили премудрості вчителювання, секрети педагогічної майстерності. Коли я сама робила перші кроки на благодатній педагогічній ниві, життя подарувало мені зустріч з Майстром, який змінив моє ставлення до світу. Саме він показав мені, що навіть найтемніша ніч – це можливість побачити світло і навчитися не боятися темряви, а допомагати людям просто: варто бути поруч з ними тоді, коли вони того потребують. Тепер я всюди бачу можливості і вчу дітей дивитися на світ із радістю. Учителі, Наставники та Майстер допомогли мені стати людиною, учителем, який прагне відкрити світ дітям, навчити їх бачити дива довкола та використовувати можливості, які постійно готові трапитися на життєвому шляху. Тому моїм педагогічним кредо є вислів Сократа: «У кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити». Щоденно йдучи до дітей, я бачу сонце в кожному з них і відкриваю це сонце їм самим. Я переконана, що найголовніше завдання людини – берегти власне життя та здоров’я, заради себе самої, близьких та добробуту держави. Найбільш широкі можливості для формування цих життєвих навичок є саме в рамках того предмета, що я викладаю. Курс «Основи здоров’я» дає мені змогу говорити з дітьми на теми, що їх хвилюють, використовуючи такі форми роботи, які цікаві дітям. А медіаосвітні та тренінгові технології, які складають основу більшості моїх уроків, дозволяють говорити з учнями їхньою мовою, мовою гаджетів та гри. Профіцитарний підхід до життя, екологічність у ставленні до себе та інших надихають бачити в кожному неповторну особистість, що постійно розвивається та самоорганізується, і відгукуватися на найменші прояви бажання дізнатися щось нове. Карл Роджерс говорив: «Не так уже й важливо вчити дитину, набагато важливіше створити ситуацію, коли вона просто не зможе не вчитися і зробить це із задоволенням…» Саме цим принципом керуюся при підготовці до кожної зустрічі з учнями. Постійно спілкуюся з власними дітьми, цікавлюся їхніми інтересами, ставленням, досвідом, щоб зробити кожен свій урок неперевершеною історією творення, де вчитель і учень є рівноправними учасниками процесу і усі разом формують важливе для кожного. На мою думку, найважливішою місією освіти є формування в дитини ставлення до життя як до найціннішого явища з усіх можливих. Саме власне життя та життя інших людей, свідоме ставлення до здоров’я все більше стають нагальною потребою кожного. Мінливі та нестабільні умови сучасності вимагають від нас унікальної якості, що створює безмежні можливості, якості, яку безперечно мають формувати мудрі вчителі, – вміння і бажання вчитися. Найбільшим моїм захопленням є вивчення людей, бо хіба ж може бути в цьому світі щось цікавіше, ніж особистість людини, її безмежний і неповторний внутрішній світ. Щоденно я, змінюючи себе, змінюю світ довкола. Щоденно вчуся, бо вчитель живе доти, доки вчиться. Тільки-но припиняє вчитися – у ньому помирає вчитель. Неформальна освіта створює надзвичайні можливості для самовдосконалення, формує вміння та навички, незамінні в діяльності педагога. Згадуючи тих Людей, що давали мені уроки життя, вірю в силу української педагогіки. Тож говорячи словами Симона Львовича Соловейчика, «нехай усім нашим дітям дістануться найкращі педагоги – безкорисні, пристрасно віруючі в добро, зі строгими моральними правилами, з глибокою повагою до думки…Такі, якими повинно бути людині, навіки викликаній до дошки відповідати за дітей».

Надрукувати