Савочка Людмила Миколаївна
Посада, місце роботи
|
Учитель географії та природознавства Комунального закладу «Луцький навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 7 – природничий ліцей Луцької міської ради Волинської області»
|
Освіта
|
Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, 1993 рік
|
Самоосвіта
|
Курси підвищення кваліфікації вчителiв ВІППО (2017)
|
Педагогічний стаж
|
25 років
|
Кваліфікаційна категорія
|
Спеціаліст вищої категорії
|
Педагогічне звання
|
Учитель-методист
|
Посилання на Інтернет-ресурси, де конкурсант представлений
|
https://sites.google.com/view/savocka-geografia
|
Посилання на відеорезюме
|
https://youtu.be/dqii2JRMZAw
|
Педагогічне кредо
|
«Вчити – значить вести до успіху»
|
Педагогічний портрет Я люблю науку, яку викладаю, люблю природу, свою Батьківщину. Я йду на урок географії для того, щоб донести до дітей життя у світі краси, фантазії і творчості, де на кожному уроці можна вирушати у подорож, відвідувати той світ, де ніколи не був, осмислити все побачене, почуте, прочитане та обрати для себе найцікавіше і найголовніше! Вивчення предмета «географія» не закінчується ніколи. Воно триває, поки існує цей світ і людина у ньому.Я хочу і знаю, як подати дитині обрану картину світу, я йтиму з любов’ю і захопленням до неї, дбайливо будитиму її свідомість, вчитиму відчувати і пропускати крізь себе всі відкриття науки, дам волю її уяві і прагненням; старатимусь зберегти світлим і здоровим все те, що дитина придбала у ранньому віці. Через свою любов навчу її теж жити у любові та співчутті, і тоді маленька особистість дізнається, що вона – Зірка, і навколо неї – Всесвіт, а вона в ньому – Центр. І якщо я все це зможу, і вона повірить мені, тоді я – Вчитель. «Свою долю розклала на карті: Є із творчих здобутків річки, Острови є надії та жартів, Із життєвих дрібниць потічки. Є із хвилями щастя моря, Заповідник моєї родини, Є і місто, й село, де вечірня зоря Обіймає щоночі долину. А ще кличуть вершини несходжених гір, Де сховалися мрії в смереках, Манить небо серпанком незлічених зір, Кличе в мандри, в країни далекі. Якщо труднощі є, не лякають вони, Із криниць набираю я силу. Будуть весни у квітах, бо холод мине, Я давно це для себе відкрила. І складаю життя із вершин і низин, Це моя Географія Долі, Знаю: будуть плоди із моєї лози, Що плекаю у вірі й любові». |