Мироненко Леонід Леонідович

Посада, місце роботи	Учитель географії, заступник директора з виховної роботи Комунального закладу «Полтавська спеціалізована школа-інтернат спортивного профілю І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради»
Освіта	Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2006 рік Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009 рік
Самоосвіта	Курси підвищення кваліфікації для вчителів географії Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (2019) Експерт регіональних (не)конференцій для шкільних педагогів магістральний міні-EdCamp Shevchenkove, міні-EdCamp Lutsk, міні-EdCamp Konotop, Харківська обл., м. Луцьк, м. Конотоп, (2019); регіональної (не)конференції для шкільних педагогів міні-EdCamp Khmeljove, Кіровоградська обл., (2018) Учасник: ІІ, ІІІ, IV Національної (не)конференції для шкільних педагогів EdCamp Ukraine 2016», м. Харків (2016, 2017, 2018); регіональних (не)конференцій для шкільних педагогів міні-EdCamp Kyiv EdCoach School, міні-EdCamp Reshetylivka, міні-EdCamp Poltava, м. Київ, м. Решетилівка, м. Полтава (2018); регіональних вчительських майстерень для шкільних педагогів EdFest, м. Кривий Ріг (2018); Національного саміту-челенджу «EdCamp - янголи в дії», м. Одеса (2018); VI Всеукраїнського молодіжного майстер-фесту «Український дивограй», м. Горішні Плавні (2017); Всеукраїнського круглого столу географів «Роль географічної освіти в сучасному українському суспільстві», м. Київ (2017) Координатор регіональних (не)конференцій для шкільних педагогів міні-EdCamp Poltava «Школа – стара, діти – нові: шляхи взаєморозуміння», «Від щасливого учителя до щасливих учня й учениці», м. Полтава, (2017, 2018); Тренер навчально-тренувальних зборів із питань підготовки учасників Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії (2017, 2018) Член журі обласного етапу Всеукраїнського турніру юних географів (2017, 2018); ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії (2018, 2019)
Педагогічний стаж	15 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст вищої категорії
Педагогічне звання	Учитель-методист
Науковий ступінь	Кандидат педагогічних наук
Посилання на відеорезюме	https://drive.google.com/open?id=1S97OjKUoQTsuEnc5uiqXsPBjY-po-tVN
Педагогічне кредо	«Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем» (Ш. Амонашвілі)
Педагогічний портрет «Навіщо мені Ваша географія?!» – запитання, яке часто доводилося мені чути від учнів. «Як це НАВІЩО!? Ти ходиш до школи, а тому зобов’язаний вчити «мою» географію, оскільки цей предмет є обов’язковим за шкільною програмою!». Саме з такою аксіомою я працював у школі після університету. Я не розумів, хто надав учневі право так зі мною говорити, адже я УЧИТЕЛЬ! Я для цього 5 років здобував освіту в університеті! Коли я навчався у школі, то навіть боявся ставити вчителю такі зухвалі запитання. Чи був я в цей час учителем? Де-юре так, де-факто – ні. Переосмислювати свої педагогічні підходи навчання географії я почав, маючи за плечима семирічний досвід роботи. Своїх учнів я перенавантажував інформацією, гадаючи, що роблю правильно і не замислюючись над тим, що життя готує їм зовсім інші виклики та випробування. А коли ж учневі жити? Коли йому пізнавати світ, ключ до якого, по суті, відкриває йому «моя» географія. В умовах реформування освітнього процесу та шкільної освіти спостерігається переорієнтація основних освітніх завдань і вимог. Тепер вони спрямовані не тільки на засвоєння учнем певної суми знань, умінь та навичок, але й на розвиток його особистості, пізнавальних інтересів, креативних здібностей, соціалізації у суспільстві й активної адаптації на ринку праці. Зважаючи на те, що сучасний випускник має не лише орієнтуватися у повсякденному житті, а й бути здатним вирішувати економічні проблеми, притаманні сучасному суспільству, я звернув свою увагу на курси, які на той час (2014 рік) називалися «Економічна і соціальна географія України» та «Соціально-економічна географія світу», оскільки саме вони покликані виконати таке завдання у школі. Написання та захист дисертації щодо формування суспільствознавчих понять в учнів 9-10 класів у процесі вивчення економічної і соціальної географії наштовхнуло мене на наступне запитання: «Чого саме я хочу від своїх учнів: щоб вони володіли географічним понятійним апаратом, чи щоб вони полюбили географію, розширили кордони мислення і відчували себе на уроках щасливими?» На його основі мені довелося переглянути свої педагогічні постулати. Дякувати Богу, мені пощастило пройти курси підвищення кваліфікації в Академії педагогічної майстерності та соціалізації Шалви Амонашвілі (Грузія). Детальне знайомство з гуманною педагогікою визначило подальшу траєкторію моєї педагогічної діяльності. Мені припав до душі той факт, що за принципами гуманної педагогіки кожна дитина унікальна і завдання вчителя допомогти учневі розкрити свої таланти, віднайти своє призначення у цьому житті. У плануванні уроку гуманна педагогіка виводить на перше місце виховну мету. На мою думку, у сучасному суспільстві споживачів, виховання Людини має бути першочерговою ціллю. Чи є це інновацією – питання двозначне. В масштабах суспільства – ні, адже цей напрям педагогіки розвивається з 70-х років ХХ століття; в масштабах українського, сучасного суспільства і в масштабах мого навчального закладу – так. На мою думку, принципи гуманної педагогіки допомагають формувати ключові компетентності сучасного учня, а педагогіка партнерства і виховання на цінностях складають основу формули НУШ. У своїй педагогічній діяльності я віддаю превагу інтерактивним методам навчання, оскільки вважаю, що кожна відповідь учнів має право на існування і є проявом їхньої громадянської активності. Тому на уроках значну увагу приділяю внутрішній мотивації навчально-пізнавальної діяльності, розвитку емоційної сфери школярів, їх самостійності і творчої ініціативи. Практикую роботу у групах, де кожен учасник виконує певну роль. На моє переконання, основна задача учителя, допомогти учням відчути свою значущість та вселити в них віру, що кожна їхня думка важлива та буде почута. Впровадження коучингового підходу до навчання, дозволяє мені оцінювати зростання кожного учня з позиції «виграв – виграв». На своїх уроках я постійно експериментую з методами та прийомами навчання разом з тим, стикаюся з рядом задач, на які шукаю відповіді. Це, зокрема, брак часу при перенасичені, на мою думку, шкільної програми з географії та об’єктивне оцінювання роботи учня, а не його особистості. Для мене особисто, географія – це пізнання навколишнього світу через захоплюючі подорожі, тому своїм учням хочу донести, що географію не варто боятися, її можна любити; не знати щось – це нормально, головне – запитувати, адже саме запитання спонукають нас до мислення та відкривають нам нові горизонти наших можливостей.

Надрукувати