Хмельницька Ірина Валентинівна
Хмельницька Ірина Валентинівна
| Посада, місце роботи
|
Учитель французької мови Білоцерківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13 – дошкільний навчальний заклад» Білоцерківської міської ради Київської області
|
| Освіта
|
Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, 1992 рік
|
| Самоосвіта
|
Курси підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов відповідно до Концепції «Нова українська школа» (2018)
Семінари-практикуми «Підготовка педагогів до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища (2018), «Особливості викладання англійської мови у 1 класі Нової української школи» (2018) Семінар для вчителів французької мови від CLE International «Les compétences communicatives, l’audition et la préparation aux examens basées sur les manuels de CLE International» (2016) Вебінари: Editions Maison des Langues FLE: Nouvel Espace virtuel: un éventail de ressources et d'outils en ligne pour faciliter votre quotidien (session de 17h) (2016), Editions Maison des Langues FLE: Entre nous B1: les points forts présentés par l'éditrice de la collection (session de 17h) (2016), для вчителів французької мови від CLE International: «Tendances: les scénarios actionnels aux leçons de français» (2016) Mini-EdCamp Kirovograd за темою «Вивчення іноземних мов в умовах реформування освіти в Україні. Запит сучасності: проблеми і перспективи» (2016) ETwinning Practical Session (2016) National Conference eTwinning Plus (2016)Дистанційний курс «Інтернет-медіа» на Prometheus (2016) |
| Педагогічний стаж
|
26 років
|
| Кваліфікаційна категорія
|
Спеціаліст вищої категорії
|
| Педагогічне звання
|
Учитель-методист
|
| Посилання на Інтернет-ресурси, де конкурсант представлений
|
https://ua.ifprofs.org/iryna-khmelnytska
https://live.etwinning.net/profile/524658 |
| Посилання на відеорезюме
|
https://www.youtube.com/watch?v=N6MC0571870
|
| Педагогічне кредо
|
«Не досить знати – треба й застосовувати. Не досить хотіти – треба й робити» (Й. Гете)
|
|
Педагогічний портрет Колись, десь в іншому житті, в іншому вимірі, відлунали зі сцени бравурні марші житомирського військового духового оркестру. Промови сказані, нагороди і заохочення роздані і отримані, свято відгуло, легким присмаком залишивши запитання: «Чи є життя після конкурсу «Учитель року»?»Справді, участь у професійному конкурсі поставила набагато більше знаків питань, аніж крапок, залишила більше незавершеності, аніж дала остаточних відповідей щодо фахового рівня і доцільності того, що я роблю за закритими дверима класної кімнати. Ось чому, одразу після участі у конкурсі «Учитель року – 2013» я стала братися за будь-які можливості удосконалити свої педагогічні знання, вміння, дізнаватися, порівнювати, застосовувати, змінювати. Вже давно мені не давала спокою думка, що завдання, які здебільшого пропонуються під час уроків французької мови, часто відірвані від реального життя. Кожного разу можна запитати: «А навіщо мені це виконувати/знати/вміти?» Тому стала дедалі частіше добирати завдання, максимально наближені до реальних ситуацій і потреб. І частіше не дескриптивні, а такі, що дозволяють навчатися через дію. Проте такий підхід спочатку здійснювався безсистемно і, скоріше, як експеримент. Щоб наблизити до реального життя той обсяг матеріалу, який діти отримують на уроках французької мови, почала шукати додаткові можливості для використання їхніх знань і умінь. Так, ще з 2012 року почала відвідувати форуми для вчителів і викладачів FLE. На 2013/2014 навчальний рік мені вдалося знайти партнерів для листування французькою мовою із Того та із французького коледжу міста Байо. Протягом року діти обмінювалися листами, писали про себе, свою країну, місто, школу, традиції і звичаї. Але таке листування зацікавило далеко не всіх. Щоб залучити якомога більше учнів до подібного обміну, у 2015 році я приєдналася до спільноти вчителів-ітвінерів, зареєструвавшись на платформі eTwinning Plus. Відтоді ми з учнями щороку беремо участь у міжнародних проектах, реорганізували роботу шкільного Євроклубу, спілкуємося з однолітками із декількох країн Європи. Найпершим нашим проектом був франкомовний проект із Тунісом «On découvre un autre pays», який передбачав серію тематичних скайп-конференцій. Всього ми взяли участь у 9 проектах, більшість із них – англомовні, але серед країн-учасниць незмінно були представники Тунісу, з якими діти могли спілкуватися французькою мовою. Крім міжнародної проектної діяльності ми стали учасниками українського франкомовного проекту «Освіта без кордонів». Ідея подібного проекту почала з’являтися ще з 2013 року, тож, коли мої колеги з інших областей запропонували об’єднати зусилля, я із великим задоволенням долучилася до роботи. Проект передбачає обмін між учнями шкіл, де вивчається французька мова із різних областей України. Практична діяльність була б неможлива без ґрунтовної теоретичної підготовки. Я почала глибше вивчати особливості різних методик і підходів у навчанні французької мови як іноземної. Тож, коли представники французької амбасади запропонували пройти дистанційне навчання для тьюторів на платформі PROFLE, це була саме та пропозиція, від якої відмовитися неможливо. Вже на самому початку навчання мені вдалося, нарешті, систематизувати свої знання, досвід, надбання. Тепер я продовжую роботу на платформі, але вже як тьютор. Перша група слухачів Київської області завершила навчання влітку 2018 року. Одна зі стажерок, Марина Пилюта, взяла участь у конкурсі «Педагогічний дебют – 2018» і стала його переможцем. Отже, мета досягнута? Можна заспокоїтися і плисти за течією? Ні, звичайно ні, адже до реалізації мрій ще далекувато. А мрії – викладати у віртуальних ігрових фентезійних світах. Або хоча б у школі дистанційного навчання. І перші кроки до здійснення вже робляться. |
|