Від концепцій до уроку: як Тернопільська школа №14 упроваджує політику «Освіта для життя»
Автор фото - пресслужба МОН
Тернопільська ЗОШ І–ІІІ ступенів №14 імені Б. Лепкого Тернопільської міської ради — одна з 62 шкіл, які долучилися до пілотування політики «Освіта для життя». Йдеться про впровадження концепцій освітніх галузей та оновленої логіки навчання в базовій школі.
У 2025–2026 навчальному році пілотування відбувається у трьох галузях: природничій, технологічній та мистецькій. Основна ідея — більше інтеграції між предметами, практичного застосування знань й уваги до розвитку умінь, які знадобляться дітям у житті.
Для адміністрації школи участь у пілотуванні була свідомим рішенням. Директорка закладу Оксана Добровольська говорить, що пілотування є обов’язковим етапом змін: «Будь-який державний стандарт потребує оновлення. Але щоб зрозуміти, чи це справді працює, потрібно пройти етап практики. Не можна одразу масштабувати те, що не перевірено в реальному класі. Пілотування дає можливість побачити, що ефективно, а що потрібно доопрацювати. І боятися цього не варто». Вона додає, що зміни завжди викликають запитання: «Спротив — це нормально. Але коли команда розуміє, для чого це робиться і який результат ми хочемо отримати, працювати стає простіше. Головне — пояснити кінцеву мету і тримати фокус на розвитку дитини».
Заступниця директорки з навчально-виховної роботи, учителька математики Людмила Серкіз зазначає, що пілот вплинув не лише на уроки, а й на взаємодію педагогів: «Цей процес дуже здружив команду. Ми почали більше спілкуватися між собою, обговорювати теми не лише в межах свого предмета. Коли урок пов’язується з іншими галузями, ти вже не можеш працювати ізольовано. Інтеграція дає можливість співпрацювати й бачити ширшу картину». За її словами, це поступово впливає і на дітей: «Діти починають розуміти, що знання — це не просто набір фактів. Вони бачать, де можуть їх застосувати. Світ змінюється, тож важливо навчити дитину адаптуватися, поєднувати знання з різних сфер, знаходити свої сильні сторони».
У технологічній освітній галузі працює Тетяна Деркач, учителька STEM та хімії. Вона говорить, що головна зміна в її галузі — у ставленні учнів до навчання: «Раніше діти часто не розуміли, навіщо їм предмети. Вони сприймали це як теорію, відірвану від життя. Зараз вони бачать, як це працює на практиці. Коли дитина виходить з уроку і каже: “Урок — вау”, для мене це показник, що ми рухаємося правильно».
Учні більше працюють у групах, готують проєкти, розподіляють ролі. «Спочатку було складно організувати групову роботу. Але зараз вони вже самі домовляються, хто за що відповідає. І що важливо — вони не хочуть, щоб хтось інший виконував їхню частину. Вони відчувають відповідальність за результат», — зазначає Тетяна. Серед прикладів — робота з електричними колами. Учні створювали прості схеми з доступних матеріалів і робили листівки з підсвіткою. «Вони можуть пояснити, де плюс, де мінус, як працює діод. І коли дійдуть до фізики, це вже не буде абстрактною темою. Вони матимуть досвід, на який можна спиратися», — підсумовує вчителька.
Мистецьку галузь у школі пілотує Володимир Попко, учитель музичного мистецтва та класний керівник 11-Б класу. Він зізнається, що на початку ставився до змін обережно: «Було відчуття, що знову потрібно перебудовуватися. У мене був напрацьований матеріал, тож треба було його переосмислювати. Але з часом я зрозумів, що це дає більше глибини». За словами вчителя, інтеграція допомагає змінити ставлення до мистецтва: «Часто можна почути: “Навіщо музика, краще вчи математику”. Але коли ми досліджуємо історію творів, їхній контекст, поєднуємо це з іншими предметами, діти бачать, що це не просто спів чи малювання. Це аналіз, робота з інформацією, розуміння сенсів».
Людмила Серкіз також наголошує на ролі мистецької галузі: «Мистецтво часто сприймали як другорядний предмет. Але коли працюєш у логіці інтеграції, розумієш: без творчого складника не формується цілісне мислення. Через мистецтво дитина вчиться аналізувати, ставити запитання, висловлювати власну позицію. Це не додаток до інших предметів. Це спосіб навчити дитину думати».
Пілотування триває, але в школі вже говорять про зміни. Діти активніше працюють у командах, більше ставлять запитань і краще розуміють практичну цінність знань. Учителі частіше планують уроки разом і шукають міжпредметні зв’язки. Нові підходи поступово стають частиною щоденної роботи школи. І саме це педагоги вважають головним результатом.