Андрій Бутенко: Наука не поза політикою: Україна протистоїть російському впливу у міжнародному просторі
У понеділок росія вдарила по будівлі Президії Національної академії наук України. А ми знову змушені пояснювати світові, чому російська академічна система не може продовжувати жити так, ніби цієї війни не існує. Насправді ми пояснюємо це не перший рік. Перевіряємо міжнародні зв'язки російських установ, збираємо докази підтримки агресії, фіксуємо пропаганду, привласнення українських наукових установ і видань, неправдиві афіліації та позначення окупованих українських територій російськими. Це велика, часто невидима робота: лист за листом, організація за організацією, журнал за журналом. Бо росія намагається захоплювати Україну не лише фізично. Вона намагається закріплювати окупацію в міжнародних базах, каталогах, журналах, університетських партнерствах і наукових організаціях.
Ще у 2022 році ми припинили працювати в режимі окремих реакцій і почали системно звертати на це увагу міжнародної академічної системи. Створили в МОН окрему спеціалізовану постійнодіючу робочу групу. Виявляємо конкретну російську установу — перевіряємо. Знаходимо підтвердження підтримки агресії, пропаганди, порушень міжнародного чи авторського права — документуємо. Бачимо міжнародного партнера — звертаємося. Отримуємо відмову — повертаємося знову. Станом на кінець другого кварталу 2025 року МОН направило більше 30 офіційних звернень до міжнародних організацій із проханням призупинити або припинити членство інституцій країни—агресора. І це не тридцять листів із загальним «просимо підтримати Україну». За кожним — конкретні установи, конкретні зв'язки, конкретні факти й докази.
І так — це працює. Десятки російських наукових організацій уже були виключені з міжнародних організацій. IREG повідомила про виключення восьми російських університетів. Міжнародна асоціація університетів вилучила зі своїх членів сім. Після нашого звернення керівний комітет EUCEN погодився призупинити членство російського університету, а його назву прибрали із сайту організації. Дві міжнародні організації — ICO та ICHS — після отримання матеріалів розпочали внутрішні розслідування. А після окремої роботи з Міжнародним центром ISSN змінилися підходи до видань з окупованих територій: підтримано використання коду UA, правдивої інформації про походження видань та механізм виправлення або анулювання неправомірних ISSN—записів. Scopus і Web of Science, які з 2022 року підтримують Україну, надаючи безкоштовний доступ до своїх ресурсів, після звернень МОН тимчасово окуповані території тепер позначають переважно як українські. Ось що означає міжнародний тиск, коли він не закінчується заявою про «глибоке занепокоєння».
Найважливіші рішення ухвалювали на найвищому рівні. росію відсторонено від Horizon Europe: фінансування російських установ зупинено. ЦЕРН припинив співпрацю з росією та білоруссю: призупинено статус спостерігача, міжнародні угоди не продовжено. У липні 2025 року в Римі МОН, Міністерство університетів і досліджень Італії, Європейська комісія та ЮНЕСКО підписали Римську декларацію й започаткували Міжнародну коаліцію з підтримки науки, досліджень та інновацій України. А 15 жовтня в Брюсселі відбулася її установча зустріч: 14 країн, Єврокомісія, ЮНЕСКО, OECD, ESA, ЦЕРН, NATO Science for Peace. Питання протидії російській пропаганді порушували в ERAC, Комітеті Україна — ЄС/Євратом, українсько—німецькій робочій групі та Східному партнерстві.
За кожним із цих рішень стоять люди, яким ми вдячні. Європейській комісії та генеральному директору з досліджень та інновацій Марку Леметру. Міністерці досліджень і вищої освіти Люксембургу Стефані Обертен. Державному секретарю Федерального міністерства освіти і наукових досліджень ФРН Штефану Ертнеру. Президенту Національної дослідницької ради Канади Мітчу Девісу. Італії та ЮНЕСКО за Римську декларацію. Раді ЦЕРН. Френсіс Пінтер і SUPRR, українському відділенню EASE та Ірині Ізаровій за роботу над ISSN. Державній науково—технічній бібліотеці, науковцям Інституту сцинтиляційних матеріалів та Сумського державного університету, які довели масштаби фальсифікації редколегій, а також зібрали докази співпраці міжнародних організацій з російськими установами. Дякуємо тим, хто не відвернувся.
Водночас цифри показують масштаб того, з чим ми маємо справу. Понад 2000 разів лише у 2022—2024 роках українські території в багатьох відомих міжнародних виданнях були позначені частиною російської федерації. Для публікацій з окупованого Севастополя частка таких випадків сягала 99%, Сімферополя — 95%, Донецька та Луганська — 80%. Українські установи на окупованих територіях у міжнародних базах відображалися як російські. Українські наукові журнали привласнювали разом із назвами, архівами та ISSN, а окупаційні структури намагалися видавати себе за їхніх правонаступників. Навіть у редакційних колегіях російських журналів ми побачили масштабні маніпуляції: у 67,6% зі 148 перевірених випадків науковці повідомили, що не виконували заявлених редакторських функцій або взагалі вперше дізналися про своє «членство». Щонайменше 17 — фактично «мертві душі».
Є й інша статистика — і вона обурює не менше. Частина міжнародних організацій, навіть отримавши докази, посилається на власну «позаполітичність». ISC та INQAAHE продовжили співпрацю з рф. Частина адресатів узагалі не відповіла. За підсумками другого кварталу 2025 року лише третина міжнародних організацій повідомила про рішення щодо виключення представників країни—агресора, дві почали внутрішні розслідування, решта звернень були проігноровані. А у 2025 році нам довелося окремо звертатися навіть до організаторів симпозіуму ЦЕРН через участь представників двох російських інститутів, які, за матеріалами МОН, перебували під санкціями через співпрацю з російськими військово—виробничими компаніями. І от тут хочеться поставити дуже просте питання: скільки ще доказів потрібно?
Найгостріше питання — компанія Springer Nature через Pleiades Publishing розповсюджує близько 200 російських журналів. Серед них — контент установ під санкціями США та ЄС, зокрема Інституту космічних досліджень РАН і Фізичного інституту імені Лебедєва. Ці журнали неодноразово називали Крим, Донецьк і Херсон частиною росії. А на самій платформі Springer Nature Україна поділена на чотири позиції: Crimea, Donetsk, Luhansk, other regions. Жодну іншу країну, навіть федеративну, так не ділять. Наше звернення до компанії результату не дало. Відповідь: «політична нейтральність». А ті, хто розробляє озброєння, поширює пропаганду й фінансує армію агресора з-поміж російських академіків, досі не під санкціями ані ЄС, ані США.
Більше 30 звернень. Понад 10 виключених російських університетів. Два міжнародні розслідування. Понад 2000 зафіксованих випадків викривлення приналежності українських територій. Змінені підходи ISSN. І все одно ми продовжуємо знаходити російські структури на міжнародних майданчиках, російських представників на конференціях і українські території в окремих системах, де їхня належність досі подана некоректно. Ми досі стикаємося з аргументом про «науку поза політикою». Але після удару по Президії НАН України ця формула звучить особливо цинічно. російський дрон не запитував у будівлі Академії, чи вона «поза політикою». росія сама давно зробила науку частиною цієї війни — через свої державні академічні структури, роботу на окупованих територіях, пропаганду, мілітарні дослідження та підтримку агресії. У матеріалах МОН задокументовані саме такі форми участі російських академічних інституцій.
Тому ми просимо про рішення. Конкретні, які можна ухвалити вже зараз:
Чіткі правила для видавців і баз даних. Єврокомісія має офіційно роз'яснити видавцям і операторам платформ: поділ України на «регіони» та маркування українських міст як російських порушує стандарт ISO 3166, резолюції Генеральної Асамблеї ООН і політику невизнання ЄС, а отже несе юридичні ризики.
Перевірка схеми Pleiades/Springer Nature. Компетентні органи ЄС і держав—членів мають дослідити фінансову та дистрибуційну діяльність компаній на предмет прихованого фінансування підсанкційних російських установ, зокрема РАН.
Персональні санкції. До санкційних списків ЄС мають потрапити керівництво Російської академії наук, Російського союзу ректорів, а також очільники «інституцій—самозванців» та окупаційних журналів на захоплених територіях України.
Захист фондів ЄС. Додатковий етичний скринінг у Horizon Europe та Erasmus+ має повністю унеможливити участь російських університетів, які підтримали війну, і використання європейських грантів тими, хто легітимізує окупацію.
Спільний дипломатичний тиск. Держави—члени ЄС мають звернутися до Міжнародного центру ISSN із вимогою відкликати номери журналів, які незаконно видають окупаційні адміністрації на базі українських університетів. А Комітет з етики публікацій (COPE) має випустити обов'язкові рекомендації щодо бойкоту таких матеріалів.
Бо ми вже довели головне: міжнародний тиск працює. Тепер питання не в тому, чи можемо ми витісняти російський вплив із міжнародної науки. Можемо. Питання — чому після всього, що сталося з 2022 року, нам досі доводиться переконувати когось, що це потрібно робити.