ТОДЕР ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
вчитель української мови та літератури лінгвістичної гімназії імені Т. Г. Шевченка Ужгородської міської ради Закарпатської області
Педагогічний стаж: 5 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст другої категорії.
Освіта: Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2011 рік.
Самоосвіта: вебінари «Практичні поради для використання медіа ресурсів під час вивчення програмного матеріалу» на порталі «Всеосвіта», «Онлайн-сервіси для створення тестів» та «Медіаграмотність на уроках української мови: фейки, перевірка інформації та створення медіапроєктів» на порталі «На Урок» (2019, 2020);
онлайн-конференція «Підготовка до нового навчального року: поради, ідеї та досвід» (2019 );
учасник національної премії «GLOBAL TEACHER PRIZE UKRAINE» та ХІ Міжнародної виставки «Інноватика в сучасній освіті» (м. Київ, 2019);
курси підвищення кваліфікації вчителів української мови і літератури на базі Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти (2018, 2020);
тренінги «Інтеграція інфо-медійної грамотності на уроках предметів «Українська мова» та «Українська література»» та «Медіаграмотність для громадян» у рамках міжнародного проєкту IREX «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» (2019);
семінар-практикум «Розвиток комунікативних здібностей на уроках української мови і літератури через впровадження новітніх методів навчання» (2018).
Педагогічна ідея
"Формування навичок медіаграмотності учнів на уроках української мови і літератури"
Сучасна людина перебуває під постійним потужним впливом різноманітних медіа, які діють як система неформальної освіти й істотно впливають на засвоєння людьми різного віку широкого спектру соціальних норм, на формування ціннісних орієнтирів особистості.
Найбільш незахищеними від впливу медіа як альтернативного джерела пізнання світу є сучасні діти. Адже вони з перших кроків знають, як вмикати комп’ютер та телефон, як завантажувати ігри та різноманітні програми, але не вміють критично мислити, протистояти постійному проникненню у свідомість, з величезної лавини інформації виокремлювати найголовніше. Тому дуже важливо навчити їх інформаційної гігієни, сформувати медіаграмотну людину, яка була б здатна перетворити загрози, спричинені можливостями цифрового суспільства, на ресурс для саморозвитку.
У рамках компетентнісного підходу в освіті, який є фундаментом концепції Нової української школи, я як сучасний учитель розглядаю медіаграмотність пріоритетним напрямком розвитку інформаційно-цифрової компетентності. Саме тому зосередив свою увагу на педагогічній ідеї «Формування навичок медіаграмотності учнів на уроках української мови і літератури».
Метою медіаосвіти на уроках є: навчити учнів аналізувати різноманітну інформацію, розвивати в них критичне мислення та виховувати стійкість до негативного впливу медіа.
Сучасна система медіа – це дуже потужний організм, який часто, на жаль, несе негативний вплив на дитину, що, до прикладу, веде до спотворення образу світу в її очах, моделює агресивну поведінку, нав’язує нездоровий спосіб життя тощо, тому актуальним є впровадження медіаосвіти в систему шкільного навчання.
Учителі української мови як одна з рушійних сил формування особистості школяра повинні будувати урок таким чином, щоб задовольнити вимоги сучасного суспільства. У контексті освітнього процесу ХХІ століття під впливом інформатизації виникла проблема пошуку новітніх форм реалізації уроку в умовах класно-урочної системи. Водночас потребує глибшого вивчення, теоретичного обґрунтування та пошуку шляхів практичної реалізації питання впровадження медіаграмотності в практику навчання української мови та літератури.
На мій погляд, найкраще формувати навички медійної грамотності в учнів на уроках словесності можна з використанням технології розвитку критичного мислення. Вона універсальна, надпредметна, міждисциплінарна, дозволяє здобути такі вміння, як уміння працювати в різних галузях знань з інформаційним потоком; уміння висловлювати власні думки усно та письмово, чітко та коректно стосовно оточення; уміння формувати особисту точку зору, власну думку на підставі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв’язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою; вміння співпрацювати та працювати в групах.
Але сама по собі технологія не вичерпує арсеналу можливостей формування компетентності, тому вважаю за доцільне у своїй роботі поєднувати елементи уроку критичного мислення та стратегії цієї технології з традиційними методами навчання мови й літератури.
Важливу роль у формуванні медіаграмотності школярів на різних етапах уроку з української мови та літератури відіграє робота з медіатекстами, сприйняття та аналіз творів медіакультури, різноманітні творчі медіазавдання. Особливу увагу потрібно звернути на те, що вчитель не єдине джерело інформації для учнів, а інколи, на жаль, ще й не авторитетне. Перше, що повинен зробити вчитель, – створити атмосферу співробітництва, партнерства, взаємодопомоги, яка сприятиме розвитку всіх 10 компетентностей сучасного учня. Тому актуальним є впровадження медіаосвіти під час уроків, особливо української мови й літератури, де важливим є вміння працювати з інформацією. Безперечно, кожен урок, кожна тема, кожний етап вимагають різних педагогічних прийомів, адаптованих до конкретних ситуацій.
Усі прийоми у своїй роботі спрямовую на зацікавленість учнів, тобто залучаю те, що сьогодні є невід’ємною частиною життя підлітків. Тому активно використовуємо ґаджети учнів (телефони, планшети) для роботи з відео, фото, аудіо, використовуючи різні інтерактивні прийоми й форми роботи: «стоп-кадр», «репортаж», «німе кіно», «екскурсовод», «інтерв’ю», створення мемів, сторінок від імені літературних героїв чи авторів, робота з QR-кодами, віртуальні екскурсії, прийоми фактчекінгу, сторітелінгу тощо.
Сучасних учнів потрібно мотивувати, і робити це можна за допомогою технології веб-квесту, яка передбачає запити в різних пошукових системах, одержання досить значного об’єму інформації, її аналіз, систематизацію і подальшу презентацію. Слід відзначити, що для роботи безпосередньо на уроці завдання квесту можна транслювати на дошку за допомогу проектора, готувати на роздруківках або ж надсилати в групу класу, наприклад, у Viber. Останнє доречно використовувати для домашньої роботи у формі веб-квесту.
Розглянемо детальніше. Найперше, що потрібно вчителю для роботи з онлайн-ресурсами, – це онлайн-платформа, яка стане місцем проведення веб-квесту. З огляду на хоч і невеликий досвід, пропоную використовувати в роботі з учнями такий мережевий ресурс, як віртуальні, або так звані онлайн-музеї. Вони становлять вдалий приклад використання Інтернет-технологій і застосовуються в освітній діяльності, забезпечуючи доступ до всіх необхідних експонатів. Також це неабияк економить час учителя саме в підготовці веб-квестів.
В Україні є чимало таких музеїв, і щороку їхня кількість більшає. Це і онлайн-музеї народної архітектури та побуту, і музеї на честь відомих постатей, зокрема літературних (наприклад, музей-садиба Івана Котляревського у Полтаві, літературно-меморіальним музей Григорія Сковороди), музеї різних видів мистецтва, історичні музеї, резиденції відомих історичних постатей, замки, собори, музеї різних промислів (наприклад, музей гончарства, скла тощо). Цікавим онлайн-ресурсом для проведення веб-квесту, який часто використовуємо в роботі, – це «Віртуальний тур музеями України просто неба». Це ціла платформа, що містить сім різних музеїв української культури і побуту.
Уроки української літератури дають безмежні можливості для вчителя і учнів у цьому напрямку діяльності, оскільки, вивчаючи творчість певного письменника, можна у формі квесту погостювати в нього. Також часто персонажами творів української літератури є відомі історичні постаті. Наприклад, гетьман Богдан Хмельницький неодноразово ставав об’єктом для творчого змалювання, тому можна провести літературний веб-квест, помандрувавши його резиденцією, провести інтерв’ю, репортаж тощо. Наприклад, пропоную під час вивчення історичної пісні «Чи не той то хміль…» веб-квест на краще ознайомлення з постаттю Б. Хмельницького, помандрувавши до музею-резиденції в Чигирині.
Якщо художній твір стосується певних етнічних груп (гуцулів, галичан, волинян та ін.), то можна провести квест народними музеями архітектури й побуту. Ось для прикладу одне із запропонованих учням завдань:
Завдання. Як називається гуцульська садиба, у якої прямокутної форми замкнене подвір’я? Напишіть її назву і надішліть у групу скрин-фото цієї садиби в Закарпатському музеї архітектури й побуту в Ужгороді. Підготуйте вдома невелику презентацію про цей етнос чи створіть допис в соцмережах, використовуючи матеріали музею.
На уроках української мови можна використовувати веб-квест під час вивчення певної групи лексики. Наприклад, будь-який історичний музей стане чудовим місцем проведення квесту, коли вивчаємо історизми, а в музеях різних ремесел можна провести квест на вивчення професійної лексики. Для цього можна підготувати завдання, які будуть надзвичайно цікаві для учнів. До прикладу, учитель формулює завдання, яке складається з двох частин: пошукового та власне мовного.
Приклад завдання для учнів:
Завдання. Знайдіть у Музеї народної архітектури й побуту Центральної Слобожанщини пам’ятник, що розташований неподалік літака. Як називається давня професія того, на чию честь споруджено пам’ятник? Визначте спосіб словотворення цієї назви та дайте визначення за тлумачним словником.
Це пам’ятник сіячеві, тому можна використати подібне пошукове завдання під час вивчення «Притчі про сіяча» на уроці української літератури.
Уроки української мови можна присвятити певній темі і використовувати тексти тематичного спрямування. Наприклад, вивчаючи однорідні члени речення, учитель може присвятити цей урок темі екології і помандрувати з учнями до «Музею екології гір», що на Закарпатті.
Завдання такого веб-квесту можуть бути найрізноманітнішими, однак варто відзначити, що в цьому музеї інформаційні стенди, якщо натиснути на них, виводять текст для зручного читання, щоб відвідувач онлайн-музею міг ознайомитися з інформацією. Це неабиякий плюс, оскільки пізнавальну подорож музеєм можуть супроводжувати різноманітні мовні завдання, пов’язані саме з роботу з цим текстом. Учитель може запропонувати знайти в певному залі інформаційний стенд та виписати з нього, до прикладу, речення з однорідними членами. На зображенні можна побачити такий стенд у вестибюлі музею.
Також можна перевірити за допомогою інформаційних стендів знання учнів з теми «Вживання великої літери» чи «Власні й загальні назви іменників», «Відокремлені члени речення» тощо.
Також веб-квест на основі екскурсії онлайн-музеями є цікавою формою роботи під час проведення різноманітних вікторин з нагоди тематичних свят та під час дистанційного навчання.
Однією з форм роботи з учнями, коли ті вже неодноразово брали участь у веб-квестах та знайомі з їхньої технологією, можна дати проектне завдання: створити самостійно веб-квест з певної теми і провести його для однокласників. Для презентації авторських медіатекстів та зворотного зв’язку можна використовувати різні інтерактивні платформи: група в соціальній мережі, сайт закладу, сайт учителя, блоги.
Насамкінець хочу зауважити, що уроки української мови та літератури стають сучасною платформою для формування медіаграмотної особистості, водночас використання елементів медіаосвіти сприяє вихованню національно-мовної особистості, надає можливість більш ефективно формувати мовну, комунікативну, мовленнєву та соціокультурну компетенцію в різних сферах і жанрах мовлення. Тож планую надалі продовжувати виховувати в собі та своїх учнях навички медіаграмотності.
Посилання на відеорезюме: