СВИРИДОВА НАТАЛЯ ВІТАЛІЇВНА
вчителька математики Запорізької гімназії № 6 Запорізької міської ради Запорізької області
Педагогічний стаж: 25 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.
Педагогічне звання: старший учитель.
Освіта: Запорізький державний університет, 1994 р., Запорізький національний університет, 2010 рік.
Самоосвіта: тренінги «Методичний практикум: Олімпіадна математика для 7-8 класів», «Методи розв’язування задач з параметрами» (2019), «Олімпіадна математика для 5-6 класів», «Розв’язування конкурсних та олімпіадних задач», «Новітні технології на уроках математики» (2018);
дистанційний курс з поглибленого вивчення психології для вчителів загальної середньої освіти, керівників гуртків (2017);
математичний тренінг «Розв’язування задач підвищеного та поглибленого рівня з математики за курс 10-11 класу» (2017).
Педагогічна ідея
Соціальні перетворення, які переживає наше суспільство в останні десятиріччя, кардинально змінили не тільки умови життя людей, а й освітню ситуацію. Якщо раніше учень йшов до школи за знаннями, то сьогодні знання перестали бути самоціллю. Обсяг інформації, її багатопрофільність зробили очевидним той факт, що все знати і вміти неможливо, однак, можливо освоєння, оволодіння, знаходження істини через складні області. На перший план виходить особистість учня, готовність його до самостійної діяльності зі збирання, оброблення, аналізу та організації інформації, вміння приймати рішення і доводити їх до виконання. Учитель по відношенню до учня перестає бути джерелом інформації, а стає організатором отримання інформації, джерелом духовного та інтелектуального імпульсу, який спонукає до дії.
Методом навчання, при якому дитина не отримує знання в готовому вигляді, а здобуває їх сама у процесі власної навчально-пізнавальної діяльності, є діяльнісний метод. Тому ця тема, а саме «Реалізація діяльнісного підходу на уроках математики» стала провідною ідеєю мого досвіду.
У новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено: «Діяльнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок учня, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти».
Діяльнісний підхід визначає необхідність подачі нового матеріалу через широкий спектр послідовних навчальних задач, моделювання процесів, що вивчаються, використання різних джерел інформації, передбачає організацію навчальної співпраці різних рівнів (учитель-учень, учень-учень, учень-група).
Пріоритетними при вивченні даного питання є психологічні праці про: діяльнісний підхід до розвитку особистості (С. Рубінштейн); пізнання як результат набутого досвіду (А. Бодальов). Питаннями діяльнісного підходу до планування уроків займались багато вчених, таких як К. С. Виготський, Л. В. Занкова, В. В. Давидова, П. Я. Гальперін, Л. Г. Петерсен, Т. В. Калініченко, Т. Л. Гончаренко, В. Д. Шарко.
У своїй роботі я використовую основні ідеї діяльнісного підходу:
процес пізнання повинен бути організований як самостійна діяльність;
учитель – організатор процесу пізнання;
діяльність учня повинна мати критеріальне забезпечення у вигляді програми чи методу, у відповідності до якого вона будується;
формування здібностей у процесі пізнання проходить у ході спілкування, комунікативної взаємодії.
Пріоритетними позиціями сучасного уроку математики з діяльнісним підходом є використання найефективніших технологій навчання, зокрема технології проблемного навчання, розвивального навчання, особистісно зорієнтованого, тестових технологій, критичного мислення, ІКТ та формування цілісного сприйняття світу через математичні моделі.
На етапі мотивації формуються або активізуються в учнів дієві мотиви навчання, формуються переконання в тому, що все, що пояснюється, є корисним і навіть необхідним для них. Серед найпоширеніших ефективних прийомів використовую такі:
проблемна задача;
завдання на встановлення відповідності;
математичний експеримент;
розв’язання математичної ситуації, взятої з реального життя;
демонстрація практичного застосування математичної моделі.
Наприклад, у 6 класі на початку вивчення теми «Координатна площина. Система координат» демонструю візитку, білети в кіно, контурну карту, гру «Морський бій», шахи. Запитання: що об’єднує всі ці предмети? (Можливо знайти місце знаходження об’єкту – координати). Усі ці предмети задають систему координат. З яким поняттям будемо працювати на уроці? (Система координат). Це поняття використовується в повсякденному житті людини? (Так).
Під час актуалізації та корекції опорних знань учнів та практичного застосування набутих умінь використовую прийоми: структурований огляд, перевірка в парах – узагальнення в парах, задача-п’ятихвилинка, мозковий штурм, пошук розв’язань, припущення на основі запропонованих слів, метод спільного опитування, «Знайди помилку», бліц-опитування, «Лови помилку», «Знайди зайву фігуру», математичний диктант.
Під час закріплення вмінь та навичок для розв’язання складних проблем, що потребують колективного мислення (наприклад, розв’язування складних геометричних задач, у тому числі на побудову; розв’язування рівнянь, нерівностей з параметром тощо) використовую інтерактивні технології кооперативного навчання, роботи в малих групах: «Діалог», «Пошук інформації», «Коло ідей», «Мозковий штурм».
На практиці використовувати діяльнісний підхід можна у кількох напрямках. По-перше, при вивченні навчального матеріалу, а по-друге, при роботі з обдарованими дітьми (підготовка до олімпіад, написанні учнівських науково-дослідницьких робіт МАН).
З власного досвіду можу зробити висновок, що якщо чергувати проблемність з елементами програмування, алгоритмізації, методу доцільних задач, то досягається значно більший ефект. І справа тут в тому, що кожний із згаданих підходів вносить свій необхідний елемент у формування пізнавальної активності, інтересів учнів.
Та не зважаючи на це, я переконана, що використання діяльнісного підходу до навчання створює необхідні умови для розвитку вмінь учнів самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свої підходи до вирішення проблем. У результаті використання проблемно-діалогічного методу в навчальному процесі підвищується мотивація, зацікавленість учнів до навчальної діяльності, інтерес до оволодіння новими знаннями та вміннями. Все це сприяє розвитку творчих здібностей школярів, усної мови, вміння формулювати і висловлювати свою точку зору, активізує мислення.
Про результативність педагогічної ідеї свідчить наступне:
завдяки використанню діяльнісного підходу при викладанні математики, можна простежити підвищення рівня якості навчальних досягнень учнів;
на уроках учні демонструють високий рівень активності, підвищення ступеня залученості учнів у навчально-творчу діяльність;
завдяки тому, що інтерес до предмету зростає, учні гімназії, оволодівши новими технологіями, із зацікавленістю беруть участь у предметних олімпіадах всіх рівнів, а також у математичних конкурсах «Розв’язування логічних задач», «Кенгуру», де гідно представляють гімназію;
щорічно учні гімназії стають переможцями районних, обласних олімпіад з математики.
Результативність діяльності вчителя слід оцінювати за цілим рядом напрямків, серед яких треба виділити наступні:
рівень мотивації учнів до вивчення математики;
рівень знань, якими володіють учні;
готовність учнів до застосування отриманих знань з математики у реальному житті, а особливо – у нестандартних практичних ситуаціях.
Лише поєднання всіх наведених якостей на високому рівні свідчить про математичну компетентність учнів, а отже, і про результативність діяльності вчителя.
Всі форми і методи навчання, які застосовую у роботі, свідчать про позитивні зміни в формуванні мотивації учнів до навчання, ставлення до предмету. Результати моніторингу знань учнів, та рівня сформованості математичних компетентностей підтверджують дієвість досвіду, оптимальний вибір форм і методів для формування знань, умінь та навичок особистості.
Посилання на відеорезюме: