ЛУЗАН ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА
вчитель історії Чернігівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради Чернігівської області
Педагогічний стаж: 13 років.
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст першої категорії.
Освіта: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (2007 р.).
Самоосвіта: курси підвищення кваліфікації учителів історії, основ правознавства та курсу «Громадянська освіта» на базі Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського (2020 р.);
курс (тренінг) «Соціальні та емоційні компетентності ХХІ століття», м. Чернігів (2019 р.);
форум з обміну досвідом упровадження соціально-емоційного навчання «Lions Quest збирає друзів», м. Чернігів (2019 р.);
онлайн-курс «Протидія та попередження булінгу в закладах освіти», платформа Prometheus (2019 р.);
семінар «Медіаосвіта та медіаграмотність сучасного вчителя Нової української школи», м. Чернігів (2019 р.);
тренінги «Медіаграмотність для громадян», «Викладання інфо-медійної грамотності на уроках історії та мистецтва» у рамках проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», м. Чернігів (2019 р.);
онлайн-курс «Робота вчителів початкових класів з дітьми з особливими освітніми потребами», курс ГО «Смарт Освіта» та студії онлайн-освіти EdEra (2019 р.);
Міжнародний фестиваль арт-терапії «Art-Praktik», м. Чернігів (2019 р.);
конкурс «Використання ІКТ в навчально-виховному процесі» (2019 р.).
Педагогічне кредо: «Навчання без міркування – марна праця…» (Конфуцій).
Педагогічна ідея
На щастя, учитель історії повільно, але впевнено, перестає бути просто «ретранслятором» певної інформації. Учитель навчає мислити в найширшому розумінні цього слова…
Працюючи у школі 13 років, я жодного разу не використала для підготовки до уроку «минулорічний» конспект, адже кожного нового навчального року він певною мірою втрачає свою актуальність. І мова не лише про зміни, які систематично вносяться до змісту навчальних програм. У Концепції Нової української школи однією із 10 ключових компетентностей, які мають бути сформовані у здобувача освіти, визначено інформаційно-цифрову. Сучасна людина живе в умовах постійного дуже швидкого оновлення інформації, тож вміння критично мислити та бути медіаграмотним – це Mast Have сьогоднішнього випускника, а в подальшому – свідомого та успішного громадянина України. Отже, одним із головних завдань, яке я маю реалізувати в процесі викладання історії, є формування та розвиток критичного мислення учнів. Не «вантаж» фактів вони повинні винести з уроку, а розуміння сутності подій та явищ, причин, наслідків та закономірностей.
Методична проблема, над якою я працюю – «Використання медіаосвітніх технологій як засіб формування медіаграмотності учнів». Для вирішення даної проблеми використовую індивідуальні, групові та фронтальні форми організації роботи учнів, а також наступні методи та прийоми навчання:
- бесіда;
- шкільна лекція (у старших класах);
- проблемний виклад матеріалу;
- частково-пошуковий та дослідницький методи;
- інтерактивні технології навчання («Мозковий штурм», «Мікрофон», робота в групах, розгляд дискусійних питань, «Навчаючи – вчуся», вправи «Низка намиста», «Чиста дошка» та інші);
- прийоми навчання, що сприяють формуванню в учнів вміння аналізувати, узагальнювати інформацію, робити висновки («5 понять»: під час закріплення матеріалу учням пропонується скласти список із 5 понять, що найбільш суттєво розкривають зміст теми; «що нового»: з метою закріплення та рефлексії проведеної на уроці роботи учням пропонується відповісти на питання: що нового вони дізналися, який матеріал був найбільш цікавим/складним/важливим тощо; «знаю-хочу дізнатися-дізнався»; читання/ лекція «зі стопами»: читаючи/ прослуховуючи матеріал, учні мають сказати слово «стоп» після важливого, на їхню думку, факту, котрий потім фіксується ними у зошитах; складання концептуальних таблиць; тлумачення висловів видатних історичних постатей; розв’язування проблемних історичних задач).
Суттєво допомагає у роботі використання технологій формування медіаграмотності учнів (прийоми «Займи позицію», «Факт/Судження», робота з медіатекстами, вправа «Інтерв’ю», створення «Реклами» (події, явища, SWAT-аналіз та інші).
Використання названих вище методів та прийомів роботи завжди має свою специфіку у кожному конкретному класі, тож і учитель повинен бути «лабільним», творчим та завжди відкритим до власного навчання й удосконалення професійної майстерності.
Отже, формування в учнів уміння критично ставитися до інформації, отриманої з різних джерел, навичок ефективного пошуку необхідної інформації, подальшої її обробки, є необхідними умовами виховання медіаграмотності як важливої компетентності здобувачів освіти.
Посилання на відеорезюме: