Горбачов Олег Ілліч

Посада, місце роботи	Учитель предмета «Захист Вітчизни» Помічнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області
Освіта	Кіровоградський державний педагогічний інститут імені Володимира Винниченка, 1996 рік
Самоосвіта	Дистанційні курси: PrometheusCTFT102 «Освітні інструменти критичного мислення» (2018); Lviv IT SchoolPrometheus «Основи Web UI розробки» (2017) Курси підвищення кваліфікації вчителів предмета «Захист Вітчизни» (2017) Військові збори резервістів 28 ОМБр (2017)
Педагогічний стаж	20 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст першої категорії
Посилання на відеорезюме	https://www.youtube.com/watch?v=aW6LqpSQKW4 https://olegilli4.blogspot.com/
Педагогічне кредо	«Чорно кругом чи біло, не зупиняти рух. Може зламатись – тіло, але ніколи – дух» (Олекса Стефанович)
Педагогічний портрет Повага. Дружелюбність. Відкритість. Неупередженість. Любов до друзів, рідних, оточення, справи, яку робиш, до себе. Батьки довіряють своїх дітей людям, які допомагають розвивати ці якості в їхніх нащадках. Батьки довіряють своїх дітей людям, у яких є вибір: допомогти зрозуміти або змусити сліпо зазубрити, стати другом або людиною, на зустріч до якого дитина йде через силу, без бажання. Я обрав для себе шлях – шлях дружби та взаємоповаги, який дозволяє дітям з бунтарським характером, добрим та співчутливим, боязким відкритися іншим, а головне – відкритися собі. Він веде мене до дітей, які відчувають себе вільно на моїх уроках, адже знають, що захист Вітчизни починається з захисту самого себе, своїх поглядів та переконань, свого внутрішнього світу. Адже люди зі сталевою силою духу та вірою у власні можливості – покоління, яке так потрібно Україні, особливо сьогодні. Використання інноваційних технологій (проектна технологія, рівнева диференціація, випереджувальне навчання) та сучасних засобів навчання дозволяє урізноманітнити форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів: це й фронтальна робота з актуалізації знань, і групова/парна робота учнів з оволодіння теоретичним матеріалом та навчальними вміннями, і дидактичні ігри, і робота консультаційної служби, це й усні та письмові завдання практичного змісту. Проте, щоб освітній процес був логічним та результативним, у навчальному закладі запровадив організацію п’ятиденних військово-польових зборів для учнів 10-х та11-х класів. Це був ризикований, незвичний для наших міста й школи крок. Дітей прийшло небагато – 20 осіб, однак їхнє рішення було самостійним та добровільним. Їм захотілося відірватися від буденності та одноманітності, спробувати щось нове, відчути незнану раніше атмосферу єдності зі світом у таких умовах. Я побачив це бажання в очах кожного з них, кожного, хто стояв з величезними рюкзаками за спинами та щирими посмішками на обличчі. Тоді я зрозумів – ці посмішки я хочу бачити завжди. Теоретичну частину зборів забезпечували запрошені гості: ветерани АТО та представники поліції, що привозили з собою військове спорядження, зброю, дозволяючи учням доторкнутися до цих речей, відчути реальність, вагу, загрозу та здатність захистити. Визначення відстані до цілі, правила та одноманітність прицілювання, урахування вітру та власного дихання – знання, якими гості ділилися з учнями. Практична частина – рольові квест-ігри, у яких ураховувся фізичний розвиток учнів, завдання на вивчення місцевості, питань історії, вирішити які можна було лише за допомогою отриманих теоретичних знань. А як цікаво було учням виконувати обов’язки днювального, чатового! Опрацьовуючи з учнями розділ «Вогнева підготовка», а саме «Основи стрільби», розпочинали з вивчення найдавнішої стрілецької зброї… Тож перші стрільби з саморобних луків… Стріляли і хлопці, і дівчата, які, мені здається, в той момент відчували себе воїнами княжої дружини. Готування кулінарних українських шедеврів для походу: козацькі куліші, супи, картопля, каші, чай, – теж практична частина занять. Вечірня рефлексія біля теплого вогнища: обговорення подій дня, розповіді історій з життя: вигадані, страхітливі, смішні, правдиві. В той момент я дещо побачив – діти, які не спілкувалися між собою у школі, абсолютно різні за своїм характером та поведінкою, сиділи пліч-о-пліч, спілкувалися та посміхалися один одному, жартували – вони почали зав'язувати міцну дружбу, почали відкриватися та пускати до свого світу інших. Мої учні гуртувалися, співали пісні під гітару, знаходили себе та перебували в атмосфері комфорту та затишку. Вони познімали маски, що носили в стінах школи, аби здаватися непримітним або навпаки – виділятися та приваблювати до себе увагу витівками чи поведінкою. Вони ставали собою… Освітній процес залишив після себе «присмак» щастя та розуміння того, що у твоє життя ввійшли нові враження, почуття, емоції, нові друзі. Навчально-польові збори дають учням можливість випробувати себе не стільки фізично, скільки морально та духовно. «Захист Вітчизни» - це не просто назва предмета. Це не лише вміння володіти зброєю, знання військових знаків розрізнення, хоча ці знання досить важливі, це не лише фізична підготовка. Це загартування духу, здатність відстоювати свої права, погляди та переконання. Здатність відстоювати себе, адже Вітчизна починається з кожного із нас.

Надрукувати