Білецький Ігор Васильович

Посада, місце роботи	Учитель предмета «Захист Вітчизни», трудового навчання Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – інформаційно-технологічний ліцей № 16» Чернігівської міської ради Чернігівської області
Освіта	Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, 2018 рік
Самоосвіта	Курси підвищення кваліфікації для вчителів трудового навчання, тифлопедагогів та предмета «Захист Вітчизни» при ЧОІППО імені К. Д. Ушинського Курси першої невідкладної допомоги, Чернігівський навчальний центр № 44
Педагогічний стаж	6 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст
Посилання на відеорезюме	https://www.youtube.com/watch?v=53qMKnx2sG4&feature=youtu.be
Педагогічне кредо	«Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити!» (Плутарх)
Педагогічний портрет Чому я учитель? Іноді сам дивуюсь, що став учителем. До Чернігівського педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка вступав через великий конкурс в політехнічному виші, а на технологічному факультеті – ті самі предмети. Життя своє хотів пов’язати з виробництвом, тому і вивчав «сопромат» та креслення через «не можу», а от педагогіка давалася легко. Низький уклін Сиченкову Володимиру Петровичу за незабутні пари з педагогічної майстерності. Отримав диплом бакалавра та досить швидко став рухатися кар’єрними сходами. За декілька років став начальником дільниці на Котельному заводі. Згодом відкрив власну фірму, діяльність якої була пов’язана з газовим обладнанням. Справи йшли вгору, з’явився вільний час. Зізнаюся, що завжди захоплювався азартом та відданістю справі, з якою моя дружина, педагог, ставиться до своєї професії. Тому почувши про вакансію в 16-му ліцеї, просто пішов до директора і запропонував свою кандидатуру. І ось, я маю п’ять годин на тиждень трудового навчання. Нова діяльність, нові враження, нові труднощі та найважливіше – нові незабутні емоції… Вас коли-небуть засліплювали очима? Ніколи не забуду очі учнів, які із деревинок самі зробили розкладний стілець. І ось тут я зрозумів, ким хочу бути насправді. …Складні часи. Обвал національної валюти. Фірму довелось закрити і вчителювання стало моєю основною діяльністю. Маючи досвід строкової служби в аеромобільних військах, до трудового навчання і технологій додався предмет «Захист Вітчизни». Ще ніколи час на роботі не минав так швидко. Не встигли змісти стружку з верстатів, а вже йдемо на подвір’я метати гранати, сховали компаси з картками ведення вогню та починаємо вимірювати деталь для креслення в трьох площинах. Нагальним стало питання підвищення категорії. Уже вдруге я вступаю до рідної альма-матер. Тепер я магістр, викладач загально-технічних дисциплін. Готуючись до кожного уроку, згадую слова А. Ейнштейна: «Правильно навчає той, хто навчає цікаво…». А хіба можуть бути трудове навчання чи військовий вишкіл цікавими без практики? Тому, на кожному уроці має місце практична частина, використання мультимедіа та інноваційні методи навчання. Учні відповідають взаємністю, тому кожен урок цікавий та неповторний і для мене. То чому я учитель? Напевно, мені просто пощастило. Пощастило з дружиною, з викладачами та колегами, пощастило з учнями. Я – щаслива людина, я маю улюблену професію, я – учитель.

Надрукувати