Бараненко Людмила Кімівна

Посада, місце роботи	Учитель початкових класів Білоцерківського навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15 – дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий клуб» Білоцерківської міської ради Київської області
Освіта	Уманський державний педагогічний інститут імені П. Г. Тичини, 1994 рік
Самоосвіта	Онлайн-курси «Вчимося жити разом» та «Основи здоров'язбережної компетентності», курси «Організація роботи з розв'язання проблеми насильства у школі», дистанційні курси «Сервіси Google+ у професійній діяльності вчителя», онлайн-курс для вчителів початкових класів на платформі «Edera», навчання за програмою проекту «Підготовка педагогів до роботи з дітьми з ООП в умовах інклюзивного середовища»; участь у спеціалізованому тренінгу для працівників освітньої сфери «Інклюзивний простір. Практичні кроки»
Педагогічний стаж	29 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст вищої категорії
Посилання на Інтернет-ресурси, де конкурсант представлений	https://lyudmila1970avg.wixsite.com/mysite
Посилання на відеорезюме	https://www.youtube.com/watch?v=_gRQMC3MVt0&feature=youtu.be
Педагогічне кредо	«Ти – учитель, і тобі вже не спочити, доки житимеш на світі!»
Педагогічний портрет Чи люблю я осінь? Так, люблю, допоки сірий дощ та рвучкий вітер не зіпсують її краси… А ще більше люблю ранню осінь. У вересні вона не така барвиста, як, скажімо, в жовтні. Але ж є Перше вересня! Мій перший вересень розпочався в 1989 році й триває досі. Тоді мені, випускниці Білоцерківського педагогічного училища, було неповних 19 років. І ось на часі вже тридцятий вересень. Через кожні чотири роки зустрічаю на порозі школи малюків, щоб максимально наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів. А допомагає мені в цьому моє педагогічне кредо: «Ти – учитель, і тобі вже не спочити, доки житимеш на світі!» Учитель починається з любові до дітей і до своєї професії. Переконана, що в кожній дитині закладені можливості і здібності, які необхідно розкрити, підтримувати і розвивати, кожна дитина є унікальною особистістю. Особливо це стосується роботи вчителя в класі з інклюзивним навчанням. Таке поняття, як вчитель інклюзивного класу, зовсім недавно ввійшло в наше життя, а для мене воно вперше прозвучало ще у 2001 році. Школа стає учасником дослідно-експериментальної роботи МОН України з питань інклюзивного навчання, філософією якого є забезпечення рівного доступу до якісної освіти всіх дітей, що стало і моїм переконанням. Маємо сприйняти дитину такою, якою вона є: з її поглядами, позицією, прагненнями, особливостями. І найголовніше – зрозуміти дитину, зазирнути в її надзвичайний, багатогранний, внутрішній світ, створити умови для підвищення успішності кожного учня. Для цього дитина має вчитися у «зоні найближчого розвитку», тобто робити те, що їй цікаво, але поки що неможливо опанувати без підтримки. Ніщо так не поліпшує мотивацію, як можливість впоратися із завданням і досягти успіху. Працюючи з дитиною з особливими освітніми потребами, вчителю потрібно організувати таке освітнє середовище, що забезпечує можливості робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. І які б методи не використовував учитель, важливо розуміти: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення – хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини. Бо інклюзія – це коли важливий кожен. Реалізовувати принцип «навчитися жити разом» – дуже важливо в інклюзивному класі. Це я розумію і сприймаю як запоруку успіху. З асистентом вчителя проводжу навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагаю дитині з особливими освітніми потребами при виконанні навчальних завдань, залучаю її до різних видів діяльності, стимулюю розвиток соціальної активності дитини. Разом із групою фахівців беру участь у розробці та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптую та модифікую навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами, спілкуюся з батьками, надаю їм необхідну консультативну допомогу, інформую їх щодо досягнень дитини. Батьки є учасниками та партнерами нашої діяльності. У своїй роботі в класі з інклюзивним навчанням використовую не тільки стандартні методи організації освітнього процесу, але будую навчання і виховання таким чином, щоб дитина з особливими освітніми потребами була постійно залучена до спільної діяльності. Як інструменти педагогіки партнерства використовую: цікаві й захоплюючі розповіді, бесіди, заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми, спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції. Ранкові зустрічі, використання інтерактивного обладнання та методів навчання, робота в парах та групах – знайомі та улюблені форми та засоби діяльності у класі. Хоча зараз ми вже третьокласники, але впроваджуємо зміни в наше класне життя за правилами «класного менеджменту». Навчання з однолітками в інклюзивному класі має вагомі переваги для кожної дитини з особливими освітніми потребами: вона отримує можливість соціалізуватися, розвивати свої сильні сторони і таланти, мріяти та здобувати в майбутньому професію. А всі діти закладу освіти навчаються природно сприймати і толерантно ставитися до індивідуальних відмінностей, налагоджувати дружні стосунки, співпрацювати, допомагати один одному. Я, як вчитель інклюзивного класу, перебуваю в постійному творчому пошуку: як викласти матеріал максимально ефективно та цікаво, як залучити до навчального процесу «особливу» дитину, як сконцентруватись на сильних сторонах учня, на його досягненнях і, водночас, утримувати в полі зору його потреби. Відповіді на запитання знаходжу в процесі самовдосконалення, саморозвитку: участь у тематичних семінарах, тренінгах та проектах, проходження онлайн-курсів – це не повний перелік того, що забезпечує ефективну організацію освітнього процесу в інклюзивному класі. Тому наполегливо і з цікавістю навчаюся. Запитаєте, де ж я відпочиваю та набираюсь сил для подальшої роботи? Чи є у мене щось поза школою? Звичайно, люблю спілкуватися з подругами, з якими дружу вже більше чверті століття. Нас поєднують спільні інтереси в роботі, спільні погляди на життя, спогади, молодість, навчання. Весело та приємно спілкуємося за філіжанкою кави. У вільний час в сімейному колі люблю подивитися змістовний серіал. Маю чоловіка освітянина і доньку-школярку. А ще відпочиваю, спілкуючись зі своїм котиком-пухнастиком. Ось така я, Людмила Бараненко, вчитель початкових класів. Засіваю ниву, яка через роки дасть бажаний урожай.

Надрукувати