Альбоща Олена Леонідівна

Посада, місце роботи	Учитель основ здоров’я Комунального закладу «Пісочинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Пісочинської селищної ради» Харківської області
Освіта	Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2002 рік
Самоосвіта	Районні методичні семінари, тренінги для вчителів хімії, біології, основ здоров’я Курси підвищення кваліфікації в КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» (2017, 2018) Онлайн-курси: «Основи здоров’язбережувальної компетентності», «Вчимося жити разом» (2016, 2018) Участь у тимчасовому творчому колективі «Упровадження здоров’язбережувальних технологій в освітній процес нової української школи» (2018) Школа молодого фахівця-учителя основ здоров’я (2019) Методичний кластер «Інтеграція змістових ліній предмета «Основи здоров’я» з іншими навчальними предметами та проектною діяльністю» для вчителів закладів загальної середньої освіти (2019)
Педагогічний стаж	16 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст першої категорії
Педагогічне звання	Старший учитель
Посилання на відеорезюме	https://drive.google.com/file/d/1ClF0TLlb6ASWcOqXVxjrfJW-0ws2O-e8/view?usp=drivesdk
Педагогічне кредо	«Єдиний шлях, який веде до знання – це діяльність» (Бернард Шоу)
Педагогічний портрет Урок, учитель, школа, дитинство… Ці слова на все життя зберегла пам’ять, як і той вересневий день, пронизаний теплими безтурботними променями осіннього сонця, коли я вперше переступила шкільний поріг, зробивши крок стежиною життя… Тоді я не здогадувалася, що школа буде зі мною поруч ще багато років… Моя професія дає можливість бути завжди сучасною людиною, яка розвивається разом із дітьми, іде в ногу з часом та, покликаючись на крилатий вислів великого педагога В. Сухомлинського, серце віддає дітям. Дуже люблю природу й усе, що з нею пов’язане. Таке ставлення до навколишнього світу прищепила мені вчитель біології Люботинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 Сіренко Світлана Миколаївна. Саме завдяки їй у мене виникло бажання стати вчителем. Біологія – предмет складний, вимагає значних зусиль, та саме вчителю цього фаху пощастило показати дітям неперевершену красу світу, у якому ми живемо, захопити й закохати в безмежні дива та диковинки «баченого» і «небаченого» навколо нас. Щастя – навчати дітей, бачити їхні захоплені прагненням до знань оченята, а ще більша радість – навчатися в них, разом опановувати сучасні можливості цифрової ери суспільства. Адже добре вчити може лише той, хто сам наполегливо вчиться. Пізніше мені пощастило п’ять років поспіль викладати предмет «Основи здоров’я». Поступово до мене прийшло розуміння того, що саме він є найважливішим, адже тільки від уміння бути здоровим залежатиме успішність дитини у навчанні та в подальшому житті. Тільки здорова людина має перспективу отримати належну освіту, стати конкурентноспроможним фахівцем, створити сімейний добробут, реалізувати свої кар’єрні та суспільні амбіції. Тому мене, як педагога, хвилює таке питання: як допомогти дітям бути здоровими, сильними, витривалими? У сучасному світі особливого значення набувають соціальні навички, навички ефективної комунікації, групової взаємодії, зокрема й мережевої. В умовах постійних змін, які відбуваються в суспільстві, люди також потребують особливих навичок, які формують здорову самооцінку, підвищують їхню стресостійкість, допомагають у досягненні цілей. Саме такі навички прагну сформувати в учнів на уроках предмета «Основи здоров’я». Намагаюся виховувати покоління, що свідомо ставиться до свого здоров’я, активно впроваджую в освітній процес різні форми й методи з метою формування ключових компетентностей учнів. У своїй роботі орієнтуюся на такі ідеї Нової української школи: гуманізація навчання, дитиноцентризм, інтегрування питань здоров’язбереження в зміст споріднених предметів, створення нового освітнього середовища, підтримка в кожному учневі впевненості та мотивації до пізнання, що в сукупності забезпечують психологічний комфорт і розвиток творчих здібностей. Щоб учні оволодівали комплексом компетенцій зі збереження здоров’я, використовую багаторазове вправляння, насамперед у процесі групової взаємодії, практичну, ігрову, індивідуальну й колективну діяльність, що базується на взаємодії вчителя з учнями й учнів між собою. Якісній організації освітнього процесу сприяють методи аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, проектів, перцептивні (передачі сприйняття навчальних інформацій засобами почуттів), проблемного навчання, навчальні ігри. Найбільш продуктивними формами роботи є рольова гра, соціально-просвітницький тренінг, гра-драматизація, робота у великих і малих групах. Вони дозволяють сформувати вміння аналізувати й пояснювати причини та наслідки подій, учинків, явищ, створювати тексти, вироби, проекти, висловлювати ставлення до подій, учинків своїх та інших, брати участь у колективних справах, у розв’язанні навчальних завдань, оцінювати різні моделі поведінки. Серед моїх хобі – читання, спілкування з тваринами, боулінг, прогулянки, перегляд гарних фільмів, вишивання хрестиком, написання віршів. Але найбільше я люблю проводити свій вільний час разом зі своїми доньками, яким присвячене моє життя. У роботі ціную конкретику, відповідальність, вдалу мотивацію, у людині – чесність, відвертість, розум і здатність до співчуття. Багато крилатих висловів мудрих людей свідчать, що професія приносить радість тим, хто добре володіє нею. Я ж до цих слів хочу додати своє міркування: якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, то успіх гарантований і учням, і педагогам.

Надрукувати