Ковальчук Альона Олександрівна
Ковальчук Альона Олександрівна
Посада, місце роботи
|
Учитель французької мови Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 49 з поглибленим вивченням французької мови Шевченківського району міста Києва
|
Освіта
|
Київський національний лінгвістичний університет, 2009 рік
|
Самоосвіта
|
Тренінг «Методика розвитку критичного мислення учнів у викладанні різних предметів» (2018)
Всеукраїнська науково-практична конференція «Професійна підготовка фахівців у вимірі нових освітніх реалій» (2018) Міжнародна науково-практична конференція «Професійна освіта в умовах сталого розвитку суспільства» (2018) |
Педагогічний стаж
|
8 років
|
Кваліфікаційна категорія
|
Спеціаліст другої категорія
|
Посилання на відеорезюме
|
-
|
Педагогічне кредо
|
«Щоб бути хорошим вчителем, необхідно любити те, що викладаєш, і любити тих, кому викладаєш» (В. Ключевський)
|
Педагогічний портрет Кожен педагог – і досвідчений фахівець, який роками працює в учнівських колективах, і початківець, який тільки приступає до опанування педагогічного фаху і набуває свого першого досвіду, неминуче постають перед проблемою, яка з рештою перетворюється на органічну частину їхнього професійного життя. Це – одна з тих проблем, яка століттями хвилювала вчителів, наставників, усіх, хто був долучений до збереження, поповнення і трансляції накопичених людською цивілізацією знань, і поза сумнівом, стала рушієм розвитку педагогіки. Її зміст можна сформулювати коротко: Як навчати? Як навчити?За цими простими питаннями криється завдання і пошуки надзвичайної ваги: як зорганізувати і спрямувати процес навчання так, аби він був продуктивним, цікавим, творчим, ефективним, сучасним, враховував би особливості вікової психології, перебігу пізнавальних і психічних процесів, спілкування і взаємодії, і водночас тип завдань, які треба передати, і специфіку класу, для якого вони призначені; спонукав би до самостійного, зацікавленого, творчого навчання; розкривав величезний внутрішній потенціал особистості і відкривав для неї траєкторії найповнішої самореалізації; перетворив би навчання і пізнання на життєву потребу людини, а не вимушений «важкий тягар» персональних і суспільних обов’язків. Робота в школі одночасно цікава і складна, рутинна і стрімка, людина, прийшовши сюди за покликом серця, навряд чи зможе звернути з цього професійного шляху. Професія вчителя вимагає постійного саморозвитку і професійного вдосконалення, вона не дає змоги залишатися на місці – ти повинен завжди бути в курсі подій, незалежно від того стосуються вони французької мови чи ні. І це не лише світові новини, а й зміни в повсякденному молодіжному житті. На уроках іноземної мови намагаюся прищепити дітям любов до предмета, повагу і інтерес до культури країни мова, якої вивчається, показати її значимість в сучасному світі. Пріоритетним напрямком в моїй роботі є використання принципів особистісно орієнтованого навчання, діяльнісного підходу та проектного методу навчання. Ці методи допомагають мені успішно реалізувати основну мету навчання французької мови – розвиток здатності користуватися засобами мови для успішної різнобічної життєвої діяльності. Це можливо, якщо однією з основних форм навчальної діяльності школярів буде взаємодія один з одним, в парі чи групі (в тому числі і в процесі спільного або групового виконання творчої роботи). Таким чином поєднання всіх методів, як результат сприяє підвищенню рівня володіння мовним матеріалом, удосконаленню навичок комунікації та взаємодії в групі, сприяє формуванню індивідуальних, творчих і пізнавальних здібностей. До своїх уроків намагаюся підходити творчо: створення реальних ситуацій спілкування, рольові ігри, використання ІКТ – все це допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів. Постійний пошук нових педагогічних форм і методів полегшує процес навчання. Потрібна ідея, яка б дозволила вчити всіх і дати кожному впевненість в тому, що він досягне успіху. Хочеться дати можливість школяру самоствердитися. Навчаючи мови, не можна не враховувати психолого-педагогічні особливості сприйняття учнів. Відомо, що навіть найпрогресивніші підручники весь час відстають від сучасного життя. Той, хто може доповнити будь-який підручник, трансформувати його і пристосувати до нових вимог – вчитель, але сучасний вчитель не повинен відмовлятися від допомоги інформаційних технологій, від активної участі у своїй роботі тих, кого він навчає. |