Янчу Любов Сильвестрівна

Технології, методи та форми, що використовуються у навчально-виховному процесі

У своїй роботі використовую інтерактивні методи навчання. Ці методи підтримують розвиток пізнавальної активності і самостійності учні, сприяють розвитку творчого мислення, створюють комфортні умови навчання.

Вже з першого класу вчу дітей інтерактивним технологіям кооперативного навчання у малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою – навчання в парах, ротаційні трійки, карусель, робота в малих групах.

У 3-4 класах надаю перевагу кооперативно-груповому навчанню, яке передбачає одночасну спільну роботу всього класу. Це − мікрофон, незакінчені речення, «мозковий штурм», вправа «Валіза», вирішення проблеми, побудова асоціативних кущів, у тому числі і робота в великих групах.

Мої уроки проходять під гаслом: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую , бачу і обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром»

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

Переді мною ніколи не стояло питання, ким бути.  Моя мати – вчитель. Тому своє дитинство я згадую так: клас, тиша, а за останньою партою сидить маленька дівчинка, яка «всмоктує» в себе все, що діється на уроці. Для мене це було свято. І ніколи, вже з чотирьох років, я не сумнівалася, що оберу саме цю професію і буду тільки вчителем.

Педагогом бути може не кожен, адже, окрім знань, отриманих в стінах вищих навчальних закладів, у справжнього педагога повинна ще бути жага до навчання дітей, непереборне бажання виростити нове покоління кращим, розумнішим і більш впевненим у собі.

Люди, які «віддали серце дітям», проявляють відданість своїй спеціальності, креативність і винахідливість, вкладають в підопічних усе, що об'єднується поняттям «душа». І я з гордістю відношу себе до цієї необхідної частини людського суспільства.

Вчитель – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Вчитель – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Вчитель – будівельник. Він будує людські долі. У той же час, вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний.

До роботи я підходжу творчо і з любов’ю. У своїй педагогічній праці апробую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання, як: проектне навчання, інтерактивна технологія, особистісно орієнтоване навчання. Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з даних технологій і максимально ефективно використати їх елементи.

Ці інновації – це не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, спосіб зробити дитину розкутою, активувати її впевненість у своїх силах, налаштувати її на успіх, розвивати її здібності. Завдяки використанню нових технологій, мої учні творчі, є активними учасниками навчально-виховного процесу, із задоволенням ідуть до школи.

Зі своїми надбаннями часто ділюся на сторінках педагогічної преси.

Дорогу подолає той, хто йде. І я рухаюся шляхом самовдосконалення і творчості, бо знаю, що справжній вчитель – це людина, яка не все  сприймає на віру, а вміє аналізувати, систематизувати та обирати найкраще для своїх учнів, для окремого класу, для кожної дитини. Розумію, що дивлячись в очі своїх вихованців, я маю швидко визначити, що кожному з них потрібно зараз, у цю мить: комусь потрібна допомога, хтось розігрався і йому слід нагадати про головне, когось треба підбадьорити. І я відчуваю себе диригентом, який має почути душевний настрій кожної дитини, мов звучання музичного інструмента, правильно організувати і направити в потрібне русло свій урок, щоб робота перетворилася на мелодію великого оркестру.

Сьогодні позаду вже дев’ятнадцять років моєї педагогічної діяльності. За цей проміжок часу зрозуміла, що змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення педагога − навчити Людину бути Людиною. Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити добувати їх. Тому багато часу приділяю тому, щоб учні самостійно мислили, знаходили потрібну інформацію, зіставляли факти, тобто вчу їх ВЧИТИСЯ.

Навчаючи дітей – щоразу навчаюся від них сама.

«Учень – це не посудина, яку треба заповнити, а факел, який слід запалити» - так говорив великий педагог К.Ушинський. І я намагаюся працювати так, щоб все більше вогників запалювалося в очах моїх школярів, щоб вони із зацікавленістю мандрували тернистими, але такими необхідними шляхами до вершини знань

• Посилання на персональний Інтернет-ресурс htt://yanchu-lyuba.blogspot.com
• Посилання на розміщення відеозапису майстер-класу http://yanchu-lyuba.blogspot.com
• Посилання на конкурсне випробування "Співбесіда" https://www.youtube.com/watch?v=VzkyK_Y95nY