«Робототехніка» (Артем Курило і Гліб Горбачов)
Переможці харківського відбору в «Робототехніці» Артем Курило та Гліб Горбачов жити не можуть без технологій :) Ще у базовій школі вони зацікавилися ІТ: почали вчити мови програмування, техніку, алгоритми роботи систем.
Коли накопичили знання і були готові показати себе, вчитель інформатики порадив їм взяти участь у WorldSkills Ukraine.
Як війна змінила плани хлопців і чому їх навчив конкурс – читай у тексті.
«Робототехніка» – командна компетенція. Раніше змагалися у схожих конкурсах, турнірах?
Артем. Ні, WorldSkills Ukraine став своєрідним відкриттям нас як команди. Ми з Глібом були однокласниками. Вчилися у харківській гімназії №144, у класі з поглибленим вивченням математики. Власне через інтерес до предмету й вирішили спробувати себе у робототехніці.
На момент участі ми вчилися у випускному класі, у червні я отримав свідоцтво.
Куди плануєте вступати? Визначилися з професією?
Артем. Я хочу вступити в Харківський національний університет радіоелектроніки. Раніше у харківському ІТ-кластері я був учасником junior-club. Там також були студенти з університету Каразіна, Харківського політеху і, власне, з ХНУРЕ. Коли ми спілкувалися про навчання, мені сподобалося, що студенти із ХНУРЕ були дуже мотивовані. Казали, що навчання захоплює в потік і вже поруч з однокурсниками ти намагаєшся тримати планку. Мені імпонує такий підхід.
Вступатиму на комп'ютерні науки. Я не боюся дистанційного навчання, навіть бачу в цьому певні плюси: так можна поєднувати навчання з роботою. Мене цікавить Java Backend, розроблення високонавантажених додатків. Поясню детальніше про що мова. Наприклад, для здійснення транзакцій будь-який продуктовий магазин має продумати цифровий шлях взаємодії з банком чи клієнтом. Моє завдання як розробника прописати цей шлях, врахувати безпечність дії. Цим і хочу займатися.
Гліб. Я цьогоріч не буду нікуди вступати. Через війну ми з мамою виїхали в Німеччину, а тут трохи інша система освіти. Наприклад, загальна середня освіта тут – 13 класів. Тож маю ще 2 роки вчитися, щоб отримати атестат. Хотів би вступити тут у виш, але життя покаже, як воно буде.
Я ще не досліджував місцеві університети. Основним предметом обрав собі математику. Майбутня професія однозначно буде пов'язана з ІТ.
Зараз вчишся українською?
Гліб. Ні, німецькою, у звичайній місцевій школі. З математикою мені простіше, бо там мова особливо не потрібна. Паралельно у цьому містечку зробили мовні курси для українців. Вже другий місяць опановую мову.
Розкажіть, як війна вплинула на вас.
Артем. Мабуть, як і більшість українців, 24 лютого прокинувся від вибухів. О 10 ранку на кільцевій, поруч з якою живу, вже точилися бої. Увесь цей час я з сім'єю ховався спочатку в підвалі будинку, потім у підвалі найближчої школи. Ми залишалися у Харкові приблизно 8 днів. Потім моя родина виїхала до Умані (Черкаська обл).
Ми покинули рідний дім, довелося змінити плани на майбутнє. Ще на 24 лютого було заплановано моє інтерв'ю на посаду молодшого спеціаліста до харківського відділення ІТ-компанії EPAM, але не склалося.
Гліб. Як тільки почалася війна, ми з родиною півтора тижні провели у підвалі будинку на Салтівці. Потім нам вдалося виїхати до родичів, там пробули деякий час. Згодом ми з мамою вирішили їхати закордон, а саме в західну Німеччину. Ми приїхали до Польщі, там знайшли волонтерів, які допомогли з подальшим маршрутом. Місцеві дуже добре ставляться до нас, багато в чому допомагають. В Україні залишається мій батько та старший брат.
Як зацікавилися ІТ?
Артем. Я познайомився з ІТ у 8 чи 9 класі, коли почав цікавитися математикою. Репетитор допоміг підтягнути предмет, а потім порадив курси про мову програмування С++. На той момент з'явився інтерес до програмування.
Коли наш вчитель інформатики, Юрій Васильович Ляшенко, організував гурток зі спортивного програмування, почав ходити й туди. Згодом мама запропонувала піти в Samsung IT School. Там вчили розробленню мобільних застосунків для Android. Завдяки цій школі я опанував Java, спробував писати програми для Android.
Цього року побачив, що велика ІТ-компанія EPAM проводить набір на навчальну програму для початківців і вирішив подати заявку. Пройшов тест, англомовну співбесіду з HR-фахівцем і потрапив на навчання. 3 місяці нам проводили лекції та практики. Фінальним проєктом було створення інтернет-магазину, мені випала тема «Готель». Як вже казав, хотів далі піти туди попрацювати хоч junior-спеціалістом, але війна змінила плани.
Гліб. Коли в першому класі мені купили ноутбук, я почав цікавитися комп'ютерами. Це було нове і цікаве. У середній школі ходив на гурток, де вивчав мову програмування Python, але з часом зник інтерес і я закинув. Коли Артем розповів про набір до EPAM, я вирішив податися і пройшов відбір на навчальний курс. Загалом ІТ-курси та підготовка до WSU розпалили інтерес до сфери знову.
Як зацікавилися робототехнікою?
Артем. У нас в ліцеї облаштували дуже класний STEM-кабінет. Тож минулої осені після усіляких курсів і самостійного навчання, ми з Глібом запитали нашого вчителя інформатики Юрія Васильовича, чи є якісь технологічні турніри. Вчитель розповів про WSU і запропонував податися. Регіональний відбір мали оголосити за півтора місяці, тож ми розпочали підготовку.
Як проходила підготовка?
Артем. Юрій Васильович видав нам великі ящики з різними інструментами, щоб ми спробували зібрати робота. Також була зустріч з експертами компетенції, де пояснили конкурсне завдання: як і що робити, які ідеї можуть бути, як ставити робота, писати програми. Ми з Глібом працювали над тим, щоб зробити модель робота, потім – продумували алгоритм його дій. Наш робот мав переміщуватися майданчиком, перекладати предмети з полиці на полицю.
Вже на конкурсі не обійшлося без труднощів: наш інфрачервоний датчик не зміг розпізнати чорні смужки на предметах, тому довелося оперативно змінювати алгоритм. Хоч завдання не було дуже важким, трохи хвилювався. Пам'ятаю, коли всі опоненти зібрали роботів, наш виглядав дещо інакше. Засумнівався у правильності виконання, але все виявилося добре.
Хто разом з вами змагався?
Гліб. Окрім нас, було ще 2 команди: з Богодухова та Змієва. Також була команда з Ізюму, але вони не брали участь у конкурсі, просто перевіряли себе.
Якби ви могли обрати фінальний приз, що б це було?
Гліб. Найбільше б мене мотивували якісь перспективи для майбутнього. Запрошення на навчання, роботу.
Обговорюючи підготовку, часто маємо на увазі лише «тверді» навички. Як думаєте, важливо розвивати soft skills?
Артем. На ринку молодших ІТ-спеціалістів зараз величезна конкуренція, тому доводиться бути найкращим в усьому. Коли розвиватися професійно, навіть досвідчені розробники мають «прокачувати» не тільки технічні знання, а й soft skills. Думаю, цінність цих навичок рівнозначна.
На конкурсі вміння працювати в команді було одним із критеріїв. До речі, одній з команд навіть знизили бали через те, що вони мали непорозуміння між собою. Я думаю, що «Робототехніка» на WSU якраз про командну гру, а не про самостійне плавання :).
Пам'ятаю, під час запуску робота Гліб керував ним через джойстик і не міг ходити майданчиком, бачив усе з одного ракурсу. Я підказував йому, як краще скеровувати робота, захоплювати деталі.
Зараз активна фаза вступної кампанії. Як думаєте, що важливо при виборі професії?
Артем. Передусім треба розглядати професії, що подобаються. Рекомендації друзів чи родичів, звісно, важливі, але власні інтереси тут на першому місці. Ще багато значить бажання людини реалізуватися, розвиватися в обраній сфері. Думаю, при належній старанності усе вийде якнайкраще.
У нашій гімназії приділяли багато уваги профорієнтації. Найбільше вдячний своїй вчительці математики – Євгенії Вікторівні Шумовській. Вона постійно підтримувала, намагалася до кожного знайти підхід. Ну і якісно навчала математики. За це окремо дякую :)
Гліб. Я бачу 2 способи знайти професію. Перший – обирати фах серцем. З часом наполеглива робота приведе до успіху. Другий, коли немає конкретного розуміння, чим хочу займатися, пробувати себе у різних сферах. Урешті-решт одна з професій зачепить, людина на ній зупиниться.
Як ставитеся до професійної освіти?
Артем. Якщо людина вже в 9 класі знає, що їй подобається і з якою професією це перетинається, – не бачу жодних проблем. Хтось має писати код, хтось пекти хліб – це ОК.
Гліб. Додам, що часто ті, хто йде після 9-го класу, не бачать сенсу витрачати ще 2 роки у школі. І, в принципі, це логічно, коли вже чітко знаєш, чого хочеш.
Останнє запитання. Про що мрієте?
Артем. Я мрію стати доктором в комп'ютерних науках. Працювати в Google, хоча це більше приклад високотехнологічної корпорації. Хочу створювати складні додатки.
Гліб. Я мрію створити власну ІТ-компанію, стати хорошим фахівцем. Бути фінансово незалежним.