Українські наративи в європейському вимірі історії
Сьогодні, 5 грудня, українська делегація на чолі з Михайлом Винницьким, заступником міністра освіти і науки України, розпочала роботу на Четвертій щорічній конференції «Історія в кризі (-ах)?» Обсерваторії з викладання історії в Європі, що функціонує під егідою Ради Європи.
Під час виступу на панелі високого рівня за участю міністрів освіти і науки Чорногорії, Словаччини, Люксембурга та Вірменії Михайло Винницький зазначив: «Якщо ми серйозно ставимося до проєкту під назвою “Європейська цивілізація”, то нашим спільним завданням в осяжному майбутньому є надання національним історичним наративам європейського виміру: про Європу, у Європі і заради Європи».
У межах конференції було проведено спеціальну тематичну дискусію, присвячену українській історії, на тему «Україна в Європі: прогалина в історичних наративах?». Участь у ній взяли провідні українські історики Ярослав Грицак, директор Інституту історичних студій Львівського національного університету імені Івана Франка, Сергій Плохій, директор Українського дослідницького інституту в Гарвардському університеті, та Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України.
Сергій Плохій, відкриваючи дискусію, зробив основний акцент на представленні України в «Історії Росії», виданій як підручник для російських університетів у серпні 2024 року. Його основний аргумент полягає в тому, що російські підручники базуються на «карамзінському баченні» історії російської державності, заперечуючи існування України чи українців до революції 1917 року. Така інтерпретація російської історії, згідно з якою Росія присутня всюди, де є її кордони, створює загрозу не лише для України, а й для Європи.
Професор Ярослав Грицак наголосив на тезі, що Україну переважно сприймали як «націю нізвідки», а її минуле було повністю поглинено російською історією та розчинено в ній. Це було величезне історичне відхилення, оскільки українські землі протягом більшої частини історичних часів функціонували в європейському контексті, а українська ідентичність постала значною мірою внаслідок західноєвропейського інтелектуального й політичного впливу на Східну Європу.
Існує гостра потреба реінтегрувати українську історію до її природного середовища. Це також може допомогти написати новий історичний наратив, який дуже потрібен Європейському Союзу — наратив, який би допоміг відповісти на принципово важливі питання «Чому Європа? А для чого тут Європа?».
У своєму виступі Михайло Винницький зосередив увагу на популяризації українських наративів і ключових позицій для належного висвітлення національної історії в європейському контексті, а також популяризації знань про справжню історію України, зокрема їхнього поширення в підручниках європейських країн.
Довідково
Обсерваторія з викладання історії в Європі — це розширена часткова угода Ради Європи, місія якої полягає у сприянні якісній освіті з метою поліпшення розуміння демократичної культури. Обсерваторія надає чітку картину стану викладання історії в державах-членах на основі надійних даних і фактів про те, як викладають історію, через загальні та тематичні звіти. Станом на грудень 2024 року учасниками Обсерваторії є 17 країн-членів Ради Європи, ще 3 мають статус спостерігачів.
З 1 червня 2023 року Україна долучилася до діяльності Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи в статусі країни-спостерігача строком на 1 рік. З 1 червня 2024 року — Україна стала повноправним членом Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи.