Дослідні станції НААН посилять спроможності у складі профільних наукових установ

Кабінет Міністрів України погодив реорганізацію 11 дослідних станцій Національної академії аграрних наук України. Вони продовжать роботу як структурні підрозділи у складі потужніших наукових інституцій. Це дасть змогу зберегти їхні наукові команди, дослідницькі напрацювання та посилити спроможності для подальших досліджень і впровадження розробок.

Відповідні рішення підготувало Міністерство освіти і науки України за пропозицією Національної академії аграрних наук України, за результатами проведеної державної атестації наукових установ та на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Головна мета змін полягає у розвитку дослідницького потенціалу станцій. Їхнє приєднання до установ із вагомими науковими напрацюваннями дасть змогу поєднати фахову експертизу колективів, посилити координацію досліджень і забезпечити подальшу роботу за відповідними науковими напрямами.

Реорганізація передбачає збереження робочих місць, кадрового потенціалу та сформованих наукових шкіл. Станції продовжать виконувати свої наукові та науково-виробничі завдання як структурні підрозділи, а їхні розробки й результати досліджень використовуватимуться в подальшій роботі об'єднаних та сильніших установ.

«Для нас головне, щоб дослідні станції посилили свої команди і спроможності, а їх напрацювання отримали нові можливості для впровадження. За кожною такою станцією стоять фахівці, багаторічний досвід і наукові школи, які важливо зберегти та розвивати. У складі потужніших інституцій ці колективи посилять дослідження, поєднуючи власну експертизу з можливостями установ, до яких вони увійдуть. Очікуваний результат цих змін полягає у зміцненні їхньої спроможності виконувати наукові завдання та впроваджувати розробки, потрібні аграрному сектору України», —  зазначив заступник міністра освіти і науки України Денис Курбатов.

Ухвалені рішення передбачають приєднання:

• Одеської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини», Дослідної станції епізоотології Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» та Тернопільської дослідної станції Інституту ветеринарної медицини НААН до Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини»;

•  Закарпатської науково-дослідної станції лососівництва та відтворення зникаючих видів риб Інституту рибного господарства НААН та Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААН до Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України;

•  Сарненської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України;

•  Поліської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» до Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»;

•  Сквирської дослідної станції органічного виробництва Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України до Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України;

•  Дослідної станції Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук до Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук;

•  Донецької дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук до Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук;

•  Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН до Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН.

Для аграрного сектору важливим результатом стане продовження досліджень у ветеринарній медицині, рибному господарстві, меліорації, ґрунтознавстві, агроекології, органічному виробництві, овочівництві та селекції. Збереження цих напрямів і посилення взаємодії між науковими колективами створюватимуть основу для подальшого практичного використання їхніх напрацювань.