Чи знали ви, що синю і жовту барви неможливо отримати, якщо змішати інші?
Вважають, що це основні кольори, а отже, без них не можна створити жодні інші. Ні зелений колір трави, ні помаранчевий колір міських багатоповерхівок, ні фіолетовий колір веселки. Без синього і жовтого ми не можемо обійтися ніяк. Як у колористиці, так і в нашій ідентичності. Адже це кольори нашого прапора. Ще з дитинства ми пам’ятаємо, що синій символізує небо, а жовтий — родючі пшеничні поля.
Протягом століть наш прапор не залишався однаковим: свого часу на ньому були зірки, леви, поєднувалися різні кольори, змінювалося їхнє співвідношення. Але суть залишалася та ж: прапор — це символ держави, частина національної ідентичності.
Прапор України має для всіх нас особливий символізм: його підіймають на трибунах футбольні фанати, з ним ходять на протести і демонстрації, люди в окупації закопують прапори в землю, — тільки щоб зберегти. Щоб показати: я українець, я українка, це моя земля, я бережу те, що мені цінне.
Як і на світлині нижче, на якій біля розбомбленого Драмтеатру в Маріуполі студент вийшов із прапором України. Росіяни вдарили по будівлі 16 березня 2022 року. На той час театр був укриттям для сотень містян. Згодом підтвердилося, що внаслідок бомбардування там загинуло приблизно 300 людей, а зі слів очевидців — 600. Юнак вийшов на площу, огорнувшись синьо-жовтим прапором, — так він продемонстрував незламність і нескореність окупованого Маріуполя. Це той випадок, коли цінності перемагають страх.
Наші герої щодня ризикують життям, щоб і в Києві, і в Донецьку, і в Севастополі майоріли саме синьо-жовті кольори.
Бережімо наш прапор! У ньому — наша сила і єдність