«WorldSkills Ukraine» – унікальний майданчик, на якому себе можуть проявити не тільки студенти, а й молоді фахівці. Одним із таких профі є Даніїл Паутов. Працюючи слюсарем на ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», торік він подався на участь у регіональному відборі Дніпропетровської області. У результаті хлопець здобув перше місце у компетенції «Слюсарні роботи».
Про навчання на слюсаря, першу роботу, професійні плани та мрії Даніїла – читайте в інтерв'ю.
Розкажи трохи про себе. Де працюєш?
Уже 4 роки працюю на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. Конкретно зараз моє місце роботи на одному з кар'єрів комбінату. Він розташований на базі Петрівського родовища залізистих кварцитів.
Які твої робочі обов'язки? Опиши свою роботу
Як слюсар я стежу, щоб кран і компресорні установки були у справному стані. Займаюся зливом дизельного пального у з/д цистернах, роблю технічне обслуговування трубопроводу, виробничих ємностей.
Іноді працюю стропальником під час завантаження і розвантаження металу.
Фізично це важка робота?
Як на мене – ні. Коли треба підняти щось важке, використовуємо автокран чи кран-балку. В іншому більше треба технічні знання та просторове мислення.
Як взагалі потрапив на комбінат?
Я вчився в Олександрійському професійному аграрному ліцеї (Кіровоградська область). У 2018 році проходив на комбінаті студентську практику. Після неї мені запропонували тут продовжити стажування, а потім перейти на повний робочий день. Чесно скажу, що «повівся» на зарплату, адже на той час це були гарні гроші – я міг дозволити собі все, що захочу. Вже під час роботи почав ширше дивитися на свій фах, думати про подальший розвиток.
З чого починалася робота?
Я трохи попрацював як автослюсар, ремонтував кар'єрні самоскиди. Керівники помітили, що я швидко орієнтуюся у завданнях, працюю старанно, на совість. І згодом заступник начальника цеху запропонував перейти слюсарем до механіка цеху. Я погодився, бо там була вища зарплата та й умови мені більше сподобалися: ремонт обладнання майже завжди відбувається в приміщенні, що для мене краще. Аби отримати доступ до роботи, довелося повчитися на слюсаря з ремонту обладнання у навчальному комбінаті у Кривому Розі.
Майже 2 роки я працюю слюсарем-ремонтником, але не планую зупинятися на цьому. Як тільки прийшов на комбінат, старші колеги пояснили, що як буду продовжувати навчання і підвищувати кваліфікацію, розряд, зможу побудувати гарну кар'єру. Після першого року роботи на комбінаті склав ЗНО і вступив у Центральноукраїнський національний технічний університет в Кропивницькому. Зараз склав літню сесію і перейшов на четвертий курс – матиму диплом бакалавра.
Який наступний професійний щабель?
Хочу стати механіком цеху. Відколи перейшов на 3-й курс в універі, почав заміняти механіка цеху на період відпустки чи лікарняного. Тож маю уявлення, що це за робота. Там більша відповідальність: треба стежити за великою ділянкою, роботою компресорів і кранів, складом запчастин. Але мені це цікаво.
А взагалі, як обрав професію?
У дитинстві в мене був мопед. Любив у ньому копирсатися, ремонтувати. Далі захотів розібратися з машинами, але не було особливої можливості: ми жили у квартирі і «крутити» машину в дворі серед інших будинків було не дуже ОК. Тоді закралася думка вступити на автослюсаря, щоб вивчити цю справу досконало.
Узагалі у школі я хотів комп'ютерами займатися, можливо, стати програмістом. Але у 9-му класі воно усе перегралося. Подумав, що ремонтувати машини завжди на часі. Можна влаштуватися на СТО, автобазу.
Після 9-го класу вступив у ліцей, де отримав 3 професії: водія, автослюсаря і кранівника.
Не шкодую про свій вибір.
Подобається робота?
Робота гарна, можна працювати. За кордон їхати не збираюся :) Бачу багато перспектив у Метінвесті. Серед одногрупників і родичів є приклади, коли їздять на заробітки за кордон, але я, відверто, не бачу в цьому сенсу. Ті самі гроші можна заробляти тут, залишаючись вдома біля родини. Звісно, це важка праця. Але й іноземці нічого не дають «за гарні очі».
Деякі заробітчани живуть у поганих умовах, деякі в хороших. Але усе одно, за кордоном інший народ, інша культура, ментальність, цінності. Тут ти серед своїх і працюєш для своєї країни, для мене це має значення.
На підприємстві подобається колектив, на конкурси усілякі нас возять, як-от «WorldSkills Ukraine».
Як дізнався про змагання?
На пошту прийшло повідомлення від відділу навчання, що зараз йде відбір для участі у «WorldSkills Ukraine». Оскільки підходжу за віком, мене вирішили відрядити. Я не дуже хотів, був певний страх, що щось не вдасться. Хоч і маю досвід, але все одно були переживання. У таких великих змаганнях досі не брав участі. Моїм наставником був механік цеху, ми деякий час готувалися до конкурсу. У визначений день поїхали до Кривого Рогу на змагання. Вже там з'явився азарт, енергія виконати завдання ліпше за інших. Було прикольно.
Хотілося б, щоб вже закінчилася війна і можна було поїхати у Київ на фінал.
Чи потрібні такі конкурси, як «WorldSkills Ukraine» для тих, хто вже працює?
Думаю так. Правильно, що на конкурсі є обмеження за віком: від 18 до 22 років. Інакше порівнювати навички досвідченого слюсаря і початківця немає сенсу.
Наприклад, 30-річний слюсар має більше досвіду і збере деталь швидше і правильніше, ніж студент.
Коли різниця 4 роки, це менш відчутно. Тільки-от молодих працівників мало.
Як оцінюєш своїх минулих конкурентів?
Моїми суперниками були студенти, хоч і старших курсів. Експерт пояснював, що майже у всіх була однакова помилка: недосконало прочитане креслення.
А загалом атмосфера була хороша. Я здружився з одним із суперників, він, до речі, посів друге місце.
Робота з кресленням дуже впливає на результат?
Цей експерт зробив нам велике зауваження через те, що ми почали вимірювати деталь, не прочитавши уважно креслення. Там були вказані усі параметри деталі, тому виходить, що ми змарнували час. Ще з досвіду знаю: іноді доводиться ремонтувати начебто однакові деталі, але виготовлені вони можуть бути з різного металу. Така інформація зазвичай вказується на кресленнях.
Окрім цього, що ще має вміти класний слюсар?
Вибудовувати правильний порядок дій, зважати на матеріал, з якого зроблена деталь. Іноді від черговості операцій прямо залежить кінцевий результат.
Багато випускників профтехів мріють про власний бізнес. Думав про таке?
Так, моя мама займається підприємництвом, тож спочатку пропонувала, щоб я також став підприємцем. Але я бачу, як швидко змінюється сфера послуг. Тих же ринків стає менше, бо люди обирають комфортний супермаркет чи торговий центр. Я вирішив, що треба здобути освіту, інвестувати у себе і таким чином забезпечувати собі майбутнє.
Власний бізнес має багато плюсів, але й багато ризиків, адже можна «прогоріти». Як на мене, до підприємництва треба мати хист і чесно собі зізнаватися, коли його немає. В цьому немає нічого страшного. Є хороші керівники, є хороші виконавці. Заробляти гарно можуть обидва і при цьому вважатимуться успішними, реалізованими у професії.
Маєш професійні плани?
Хочу вступити в магістратуру на спеціальність «Транспортні технології. Автотранспорт». Тільки так зможу колись, у майбутньому, стати начальником цеху чи інженером. Це не проста, відповідальна робота, але як на мене – дуже крута. Принаймні, такою мені видається успішна кар'єра.
Про що мрієш?
Мрію про спокій. Щоб закінчилася війна, настав мир. Українці працьовиті, тому усі здобутки обов'язково прийдуть, робота буде. Хочу, щоб життя було спокійне. Мрію про власну квартиру, машину, щоб рідні були здорові. Коротше, дуже земні мрії :)