Коли в Одесі проводили регіональний відбір WSU, Юрій Колісніченко переміг у компетенції «Перукарське мистецтво». Каже, що взяти першість допомогла постійна практика, навчання за відеоуроками, а ще безумовна любов до перукарства. Уже 5 років хлопець вивчає і практикує різноманітні стрижки, техніки фарбування і догляду за волоссям.
Юра вважає, що фахівцям, які працюють, теж потрібні майданчики, де можна перевіряти знання. Власне, саме таким є WorldSkills Ukraine 🙂
Про шлях хлопця до перукарства та сферу краси, яка продовжує працювати в Одесі навіть під час війни, читайте в інтерв'ю.
Як обрав професію?
Порівняно з однолітками я почав перейматися питанням, ким я хочу бути, досить рано – у 8-му класі. Мені подобалося готувати, також захоплювало мистецтво. Тому розглядав професію кухаря і актора.
Я родом з невеликого села Новопетрівка, що в Одеській області. Підлітком почав самостійно їздити до райцентру – Миколаївки, а там інколи заходив підстригтися до перукарні. Завжди виходив звідти з позитивним настроєм і гарними емоціями. Спостереження за роботою майстрів викликало захоплення. Захотілося спробувати себе у цій професії.
Я був готовий вступати й після 9-го класу, але батьки наполягли на тому, щоб пішов у старшу школу.
Батькам не сподобалась ідея стати перукарем?
Я маю старшого брата, який свого часу обрав професію, але у старших класах передумав і вступив на зовсім інший фах. Батьки вирішили, що зі мною теж так складеться. Також боялися, що мій вибір повний дитячих ілюзій і, вступивши у профтех, лише змарную час. Однак я чітко знав, що своє рішення не зміню.
Після 11 класу ми ще раз повернулися до цієї теми. Батько сказав, що, на його думку, перукарство – не чоловіча справа, але якщо мені це подобається і впевнений, що працюватиму за фахом, він мене підтримає.
Тоді я разом з татом поїхав і подав документи до Одеського професійного ліцею сфери послуг. А ще купив мій перший набір інструментів для практичного навчання.
Що скажеш про розподіл професій на жіночі / чоловічі?
Я думаю, це ярлик покоління наших батьків. Сучасна молодь таких упереджень уже не має. Неважливо, як зветься твоя професія, коли отримуєш задоволення від того, чим займаєшся.
Я не вважаю свою сферу лише жіночою. Кожен, хто має хист до перукарства, може себе реалізувати.
Думки людей завжди будуть різними та це не означає, що треба ігнорувати власні бажання і таланти.
Навчання виправдало очікування?
Так. Можна ділити заклади на хороші чи погані, престижні і непрестижні, але багато залежить від студента. Якщо хочеш навчитися – треба уважно слухати, старатися максимально перейняти від викладача знання.
У ліцеї вчився 1,5 роки. Але в моїй професії немає межі досконалості, треба постійно стежити за трендами. Наприклад, зараз я маю дві роботи. В салоні краси працюю як універсальний майстер, а в барбершопі відточую навички виключно чоловічих стрижок. У барбершопі є можливість практикувати різні техніки, а після робити «розбір» стрижки, щоб наступного разу уникнути навіть дрібних помилок.
У ліцеї була практика?
У групі я був єдиним хлопцем серед 30 дівчат. Тож на кожну пару мав модель серед одногрупниць. Пам'ятаю один кумедний випадок, хоча на той момент було не до сміху.
На початку навчання ми відпрацьовували якісь базові техніки стрижки. Я мав підрівняти волосся по довжині. Не згадаю, як і чому так сталося, але я «зняв» 20 см від довжини. Дівчина, яка була моделлю, дуже засмутилася, розплакалася. Я не знав, чим зарадити. Запропонував їй підстригти мене як завгодно, щоб ми були в паритеті 🙂 Ненавмисно ж бо втнув. Але вона, на моє щастя, цього не зробила.
Я вибачився і зробив висновок, що треба залишати простір для маневру, коли укорочуєш волосся 😀
Про початок роботи
Уже під час навчання я почав працювати перукарем, але це не давало достатньо грошей. Та й не ставив за мету високі заробітки, хотів набратися досвіду. На кілька місяців влаштувався на іншу роботу з фіксованою зарплатою, зробив деякі заощадження, щоб не брати грошей у батьків. Тільки тоді повернувся в перукарську сферу.
Після ліцею був період, коли винаймав кімнату в гуртожитку. Пам'ятаю, як разом із навичками росла й вартість моїх послуг. Якщо перші стрижки робив за символічні 50-100 гривень, то коли з’їжджав звідти, мав черги клієнтів, ладних платити 250 гривень, щоб я їх підстриг.
Думаю, такий запит був через те, що я кожну стрижку роблю на совість. Яким би втомленим не був, намагаюся врахувати кожну деталь. У контексті роботи я перфекціоніст 🙂
Зараз ти робиш якісь конкретні стрижки?
Уже 5 років практикую перукарство. Спочатку робив тільки чоловічі стрижки, потім тільки жіночі. Далі зацікавився колористикою. Мені пощастило влаштуватися на роботу в крутий одеський салон, де мав можливість працювати з різними сучасними методиками: жіночі стрижки на різну довжину волосся, фарбування, зокрема з нестандартними, яскравими кольорами, айртач, мелірування. Досвід я набув величезний.
До речі, очікував після WSU визначитися як універсальний майстер, тобто робити чоловічі та жіночі стрижки. Але вийшло навпаки. Вирішив зупинитися на конкретній галузі.
Як дізнався про конкурс?
Моя одногрупниця зараз працює викладачем в закладі. Вона запропонувала спробувати.
Я й раніше чув про WorldSkills Ukraine, мене запрошували взяти участь у відборі 2019 року. Але тоді влаштувався на роботу, не мав часу на підготовку до конкурсу.
Цього ж разу вирішив спробувати.
Як усе пройшло?
Спочатку нам пояснили, як будуть оцінювати роботи, нагадали техніку безпеки, дали можливість оглянути робоче місце та інструменти. На виконання завдання було 45 хвилин.
Часто майстри використовують метод стрижки на пальцях, але є метод тушування. Я вирішив розпочати з тушування, що дуже здивувало журі. Вони почали підходити, роздивлятися мою роботу. Щоб вгамувати емоції подумки наказав собі уявити, що я не на конкурсі, а просто працюю для задоволення. Це допомогло розслабитися і зосередитися на моделі.
Узагалі журі дуже уважно спостерігали за нашими діями. Коли час сплив, нам дозволили покинути залу, аби почати вивчати роботи.
Мої суперниці також вже працюють, тож вважаю, це була битва на рівних. За результатом оцінок я посів перше місце.
Що тобі дав WorldSkills Ukraine?
Я зрозумів, що хочу розвиватися як барбер. Завдання дало розуміння, що не досконало знаю чоловічі стрижки, є куди рости і над чим працювати.
Культура, атмосфера салонів краси і барбершопів – різна. Мені як спеціалісту треба було визначитися, в якому напрямку розвиватися. WSU допоміг прийняти рішення.
Чи треба такі конкурси людям, які вже працюють?
Так, для нас тут є свої переваги. Конкурси стимулюють до розвитку, додають призерам упевненості або, навпаки, у випадку програшу, заохочують поліпшувати техніку, удосконалювати навички.
Війна вплинула на роботу?
Звісно, зміни є. Та я встиг напрацювати клієнтську базу, роботи поки вистачає.
Про що мрієш?
Ще студентом у салоні, де проходив практику, був чоловічий і жіночий зали. Тоді виникла ідея створити простір, де було б місце і чоловічому барбершопу, і осередку для жіночих стрижок. Коротше, я мрію про власний бізнес.
Війна порушила багато тем, про які не замислювався раніше. Коли в країні йде жорстока війна дуже легко отримати каліцтво. Врешті сама індустрія краси може зійти на нуль. Я зрозумів, що крім перукарства не маю більше професій та й не хочу займатися чимось іншим. Я мрію стригти до глибокої старості і мати клієнтів, які приходитимуть до мене десятки років.
Як би парадоксально не звучало, війна дала зрозуміти, як багато значить для мене перукарське ремесло. Не бачу свого життя без цієї сфери, настільки ми переплелися.
Мрію про мирне небо.