Відбори WSU в Донецькій області – яскрава подія. Це підтверджує й Анна Яворська. Вона виборола друге місце в компетенції «Перукарське мистецтво» під час регіонального етапу WorldSkills Ukraine, який провели в Маріуполі. Каже, оцінювання було досить суворим і прискіпливим, але справедливим.
Про враження від конкурсу, вимушений переїзд до Німеччини, навчання та життя в Краматорську Аня розповідає далі.
Чому вирішила пов'язати життя з перукарством?
З дитинства мене приваблювало усе, що пов'язано з модою. Тому й професії я розглядала відповідні: стиліст, візажист, перукар, майстер манікюру. Остаточний вибір допомогла зробити старша сестра. Я поділилася з нею сумнівами щодо фаху, вона ж порадила вступати на перукаря, оскільки це більш затребуваний напрям.
До речі, моя сестра також любить сферу краси й трохи займається манікюром.
Куди вступила?
Після 9 класу подала документи до Краматорського вищого професійного училища. Після 3 років навчання отримала диплом кваліфікованого робітника за професією «Перукар (перукар-модельєр). Манікюрник». Оскільки в училищі вчать і на фахового молодшого бакалавра, вирішила йти далі. Вступила на 4-5 курс за фахом «Дизайн (Перукарське мистецтво та декоративна косметика)».
За період навчання набула досвіду в манікюрній справі, трохи вивчила візаж. Але найбільше мене зацікавили стрижки, тому зупинилася на цьому напрямі. Зараз я перебуваю в Німеччині – навички манікюру, педикюру й решти б’юті-процедур дуже виручають.
Подальше навчання виправдало сподівання?
Так. Ми поглиблено вивчали професію перукаря, отримували більше інформації. В училищі дуже лояльно ставилися до тих, хто на останніх курсах працював за фахом. Нам розробляли індивідуальні навчальні графіки. Дуже зручно вчитися і працювати, удосконалювати майстерність.
Про практику
Перші спроби практики розпочалися в училищі з майстром. У нас була навчальна перукарня, де ми надавали платні послуги. Звісно, до училища клієнти приходили рідше, ніж до звичайного салону. Та коли траплялася нагода, майстер усе докладно показувала і навіть давала пробувати. В інших випадках ми робили зачіски та фарбування одна одній 🙂
На другому курсі пішла на практику в перукарню. Тоді я стригла рідко, більше спостерігала і вчилася від інших. Не можу назвати той досвід повноцінною роботою, оскільки доходу це давало мало.
На третьому курсі пішла на практику в салон. Там я почала гарно заробляти, оскільки багато стригла. У мене потрохи з'являлися постійні клієнти.
Чи були ситуації, коли клієнти йшли не задоволені роботою?
Так, було й таке. Думаю, у більшості перукарів є такі історії, ніхто не народжується готовим профі 😀
У моїй практиці не було випадків, щоб клієнти дуже сварилися. Але траплялося, коли я пропонувала не платити за послугу. Бачила, що людині не сподобалася робота. Я дуже чутлива до критики і пам'ятаю, як у ті моменти сумнівалася, чи зможу працювати за фахом.
Мене підтримували майстри, які були поруч. Постійно повторювали, що помилятися – нормально, інакше не навчуся створювати красу. Також мене підтримували рідні.
Який найбільший виклик в твоїй професії?
Окремим розділом перукарства є колористика. З одного боку, це дуже цікаво. З іншого, має багато нюансів. Змішування фарб для отримання потрібного кольору, підбір окислювача під різний тип волосся. Це все дуже серйозно, бо ж якщо припуститися помилки, можна не на жарт нашкодити волоссю.
Поки для мене це найбільший виклик. Тому зупинилася на жіночих, чоловічих і дитячих стрижках. Але відчуваю, що для роботи з фарбуванням треба піти на окремий навчальний курс.
Про WorldSkills Ukraine
Про конкурс я дізналася від викладачки. Спочатку хвилювалася і сумнівалася, чи варто йти на змагання. Але мене переконали, що мій рівень уже досить високий, а решту технік можна пропрацювати додатково.
Ми знайшли хлопця, який погодився бути моделлю на конкурсі.
У Маріуполі на змаганнях було 7 учасників за компетенцією «Перукарське мистецтво». Експерти провели інструктаж із техніки безпеки.
На майданчику було багато людей, журі дуже прискіпливо спостерігали за нами, робили якісь нотатки.
Ти посіла друге місце. Яких помилок припустилася?
На виконання завдання дали 45 хв. Коли залишилося 10 хв до завершення роботи я дуже розхвилювалася, оскільки завершила стрижку, але ще залишилося окантування і укладка. Зрозуміла, що часу не вистачає, тож перейшла до укладки.
Потім до мене підійшла експертка і пояснила, що через незавершене окантування мені й знизили бали. Похвалила за якісне тушування стрижки.
Я вважаю, що результати оцінили справедливо. Інші учасники показали гідні роботи.
Які подарунки отримала?
Багато всього надарували: журнал про фарбування волосся, кілька фарб і приладдя для фарбування, а ще косметику для волосся.
Було дуже приємно. Навіть не очікувала, що матиму такі подарунки.
Мені хотілося спробувати свої сили, набути досвіду, поспілкуватися з колегами. Наявність призів стала приємним сюрпризом.
Зараз працюєш?
Наприкінці березня разом із сестрою та її дітьми виїхала до Німеччини. Уже на місці пробувала влаштуватися у місцеву перукарню. Вийшла на стажування, власнику перукарні сподобалася якість моєї роботи. Але є «але» – це мова. Через незнання німецької не вдається вільно спілкуватися з клієнтом. Адже потрібно розпитати про бажану стрижку, уточнити, підправити. Пробувала спілкуватися англійською або через перекладач, але це таке собі вирішення проблеми.
У результаті залишила стажування. Хочу пройти інтеграційні курси.
Мрію повернутися в Україну і відкрити власний салон.
Про життя в Німеччині
Я родом із Краматорська. Люблю це місто, прив’язана до сім’ї, батьків. Як тільки почалася війна, на місто посипалися «прильоти». Батьки наполягали, щоб ми виїжджали. Я не хотіла, але сестрі було б важко самій з дітьми, тому погодилася.
Німці добре до нас поставилися. Відчуваю до них велику вдячність. За 8 місяців ця країна надала багато допомоги: з житлом, грошима, харчуванням. Але все одно хочеться додому.
Мої батьки залишаються в Донецькій області, тому серцем я там.
Чи плануєш повернутися в Україну?
Так, як тільки з'явиться така можливість. Раніше думала про переїзд до Харкова чи Києва, оскільки в цих містах більше перспектив. Зараз уже не будую таких планів, бо ситуація швидко змінюється. Тепер думаю і про Львів 🙂
Варіант залишитися тут не розглядаю, оскільки німецькі підходи відмінні від наших.
Відкриття рахунку в банку, оренда житла, переказ грошей в Україну – усе це має купу нюансів. Треба десь реєструватися, їздити, заповнювати папірці. Все ускладнюється незнанням мови.
В Україні з цим простіше.
Про що мрієш?
Я мрію про завершення війни.
Мрію створити власну сім'ю, мати хорошу роботу і заробіток. Хочу подорожувати і жити в задоволення.