Чому реформа профтехосвіти та економічний розвиток регіонів – взаємозалежні речі (Українська правда. Життя)

Зараз в Україні відбувається реформа професійно-технічної освіти.

Багато українців недооцінюють та не надають їй великого значення.

А марно. Реформа цієї галузі – одна з основоположних частин швидкого росту економіки в Україні, а це означає ріст ВВП та покращення якості життя населення. 

Одним зі складників реформування профтехосвіти є її децентралізація. Заклади отримують більшу автономію, обласні та міські ради – ширші повноваження. 

Ці процеси є логічними, адже управління на місцях дозволяє краще зрозуміти потреби регіонального ринку та локального бізнесу, а найголовніше – правильно профінансувати заклади.

Водночас така модель професійно-технічної освіти дозволяє підтримувати реальну зайнятість населення, розвивати бізнес та відповідно – стимулювати ріст економіки регіону.

Але, на жаль, ідеально побудована система зараз працює не ідеально. Відсутність єдиної бази даних, на основі яких здійснювалася б об’єктивна та неупереджена оцінка того, що відбувається з системою зараз, негативно впливає на розвиток регіону.

Інформація про профтехзаклади розкидана по різних документах і звітах. Результат: управлінці та бізнес банально не бачать загальну картинку у регіоні та приймають рішення, ґрунтуючись на інтуїції чи окремо взятих показниках. 

Нещодавно Міністерство освіти та науки презентувало аудит системи професійної освіти – він описує стан справ у 1253 закладах професійно-технічної та фахової передвищої освіти.

У ньому міститься вся інформація про заклад: від кількості учнів до наявності гарячої води в гуртожитку.

Планується, що дані аудиту стануть частиною великої системи EMIS (education management information system), яка дозволятиме оперативно збирати інформацію від закладів, а далі передавати її у публічний простір.

Перевагою EMIS буде спрощення бюрократичних процедур для управлінців. Вони зможуть суттєво зменшити кількість паперової роботи та подавати звітність в електронному варіанті.

Будь-хто зможе користуватися даними, адже вони знаходитимуться у вільному доступі. 

Тепер ми стоїмо на порозі експерименту: чи може така розгорнута інформація покращити управлінські рішення на місцях та допомогти запрацювати системі по-новому, і якщо так, то як?

Об’єктивні управлінські рішення

Управління закладами профтехосвіти лежить на плечах місцевої влади.

Це насамперед, обласні державні адміністрації і обласні ради, а також ради міст – обласних центрів. Вони приймають рішення щодо фінансування закладів, формують регіональне замовлення.

Завдання управлінця – стратегічно розподілити ресурси на місцях, думати про розвиток регіону наперед. Для сфери освіти це означає правильно визначити та пов’язати між собою потреби закладів та бізнесу. 

Ось простий кейс, як це відбувається зараз. 

Припустимо, що місто N має профтех А на зручній локації у центрі. Велика площа, просторі кабінети. Набір учнів там досить активний, до того ж заклад самостійно заробляє на власні потреби – ремонти, витратні матеріали для практичних занять.

Коли приходить час розподілу місцевого бюджету, очільник міста N бере зручний йому показник: великі площі, які дорого утримувати коштом місцевого бюджету, та вирішує закрити заклад, а приміщення здати в оренду.

При цьому він не розглядає варіант приєднати до нього заклад із суміжним профілем, укрупнити мережу і оптимізувати витрати.

Управлінець розраховує на дохід у місцевий бюджет від оренди, що є значно зручнішим і простішим, ніж розвиток освітньої мережі.

Але якщо подумати стратегічно, то через кілька років місцевий бізнес відчуватиме значний дефіцит і потребуватиме сотень кваліфікованих робітників – випускників закладу А.

Якщо для підприємств створити сприятливі умови для розвитку бізнесу, а це, зокрема, і забезпечення кваліфікованими працівниками, воно могло б працювати ефективніше, створювати нові робочі місця, платити більше податків, розвиватись та розвивати регіон. Натомість воно матиме нестачу робітників та отримуватиме мінімум доходу.

Отже, маємо кейс про недалекоглядність і байдужість до питань розвитку регіону. 

Сьогодні такі ситуації вирішуються регулярним моніторингом даних. Аудит, де зібрана вся інформація про професійно-технічну освіту, допоможе управлінцю перевірити правильність свого рішення.

Це зручно, бо він може швидко та об’єктивно оцінити результати та ефективність кожного закладу, порівняти його показники з іншими, передбачити його потенціал в області та приймати рішення щодо зміни мережі. 

Ефективна система – економія ресурсів регіону

У кожній області кількість профтехзакладів залежить від різних факторів: ресурси регіону,  інфраструктура, кількість населення тощо.

Наприклад, у Львівській (55) та у Дніпропетровській областях (58) найбільше закладів профтехосвіти.

Але кількість не завжди означає якість. В Україні працює 732 заклади професійно-технічної освіти, і серед них є неефективні (утримувати дорого, а учнів там мало).

Правильна робота із закладами дозволить місцевим бюджетам сконцентрувати ресурси на перспективних напрямах, адже тільки дієва мережа профтехосвіти буде готова до серйозних інвестицій. 

Хорошим кейсом з успішною системою є Рівненщина. Місцева влада змогла самостійно зібрати всі дані про профтехзаклади, проаналізувати їх та побудувати злагоджений механізм.

У кожному окрузі є свій заклад, який навчає конкретній професії та об’єднаний з локальним бізнесом. Управлінці синхронізували освіту з бізнесом, направили ресурси в ті заклади, які потребують. І це все на основі об’єктивних даних, зібраних власними силами.

Завдяки злагодженій роботі та ініціативності, область отримує численну міжнародну підтримку. А будь-які інвестиції – це потужний поштовх до розвитку та прибутку в майбутньому. 

Кейс профтехосвіти Рівненщини – це приклад роботи налагодженого механізму. Управлінці, які будували її, раніше не мали ані зручного ресурсу даних, ані вже готового аналізу.

Сьогодні така платформа існує не тільки для державних органів, але й для всіх охочих дізнатись про стан професійно-технічної освіти. Вона відкриває можливості для побудови ефективної системи. 

Розвиток дуальної освіти

Одним із основних стейкхолдерів професійно-технічної освіти є роботодавці. Вони зацікавлені у кваліфікованих кадрах та готові вкладати в заклади свої ресурси.

Зараз дуальна форма навчання є головним освітнім трендом розвинутих економік в усьому світі. Вона передбачає 70% практики на підприємстві та 30 % теорії в закладі.

Дуальна освіта дозволяє підготувати майбутніх робітників відповідно до потреб і особливостей роботодавця. Після випуску учні адаптовані та вміють працювати із технікою конкретного підприємства.

Таким чином, бізнес має якісні кадри, учні – роботу, а регіон – більше податків та прибутку.  

В Україні є багато кейсів успішного навчання за дуальною формою. Заклад підключає бізнес, або ж бізнес сам знаходить заклад для партнерства і вони ефективно співпрацюють.

Є приклади, де закладу вдалося за рік збільшити власні доходи на сотні тисяч гривень завдяки роботодавцям-партнерам.

Також є заклади професійно-технічної освіти, де майже 35% учнів навчаються за дуальною формою. Порівняно з іншими, де є 1-3% учнів на дуалці, 35% – це високий та престижний показник. 

На жаль, часто прекрасні наміри бізнесу навчати та залучати нових робітників нівелюються через складність пошуку того самого закладу. 

Наприклад, підприємець може просто не знати, що в його регіоні існує заклад, який навчає потрібної йому професії. Або ж роботодавець знає, що в області існує 5 професійно-технічних училищ, які навчають на кухаря. Він хоче підписати договір про дуальну форму навчання з одним із них, але при виборі не має об'єктивної картини, хто краще.

У підсумку, роботодавець підписує договір інтуїтивно. Згодом виявляється, що у цьому закладі 30% учнів не закінчують навчання, а це означає – потенційні втрати на виробництві. 

Розгорнуті дані про всі заклади професійно-технічної освіти в регіоні допоможуть бізнесу робити якісне дуальне навчання та підтримувати ті заклади, які дійсно цього потребують. 

То що далі?

Стимулювати розвиток регіонів без розбудови якісної системи профтехосвіти неможливо. 

Зараз МОН готує Стратегію розвитку профтехосвіти, яка стимулюватиме місцеву владу працювати зі сферою.

Поки у проєкті виписані 4 ключові завдання: налагодження ефективного управління та фінансування, оновлення якості освіти, посилення співпраці з бізнесом та популяризація напряму.

Якісне виконання цих завдань буде помітним не тільки на рівні регіонів, а й у національній освітній політиці.

Доступ до об'єктивної аналітики, здоровий глузд управлінців та стратегічна робота над розвитком регіону чи міста дійсно може покращити ситуацію на місцях. Кращі управлінські рішення призведуть до перерозподілу ресурсів між сильними закладами.

Тож бізнес отримає організовану та надійну структуру училищ, і це стимулюватиме їх співпрацювати із закладами.

Як великі промислові підприємства, так і локальні бізнеси потребують кваліфікованих кадрів. Вони готові надавати робочі місця, створювати зайнятість населення та платити податки. 

Звичайно, якісна аналітика професійно-технічної освіти не є панацеєю від усіх економічних проблем регіону.

І це лише маленька частина реформування освітньої сфери. Але об’єктивні та відкриті дані – це завжди запорука прийняття якісних економічних рішень. 

Ігор Гарбарук, заступник міністра освіти і науки, спеціально для УП.Життя