Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність та інші НПА

 

12 серпня Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 579 “Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність.

Ключовими аспектами нового положення є надання права на участь у програмах академічної мобільності усім учасникам освітнього процесу; чітке визначення видів та форм академічної мобільності; закріплення механізму перезарахування отриманих кредитів на основі Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС), зокрема шляхом порівняння змісту навчальних програм, а не назв курсів; збереження місця навчання та стипендії для студентів та місця роботи для працівників ВНЗ, котрі беруть участь у програмах академічної мобільності.

Новий порядок здійснення академічної мобільності усіма учасниками освітнього процесу є важливим кроком у процесі імплементації Закону України “Про вищу освіту” та створення дієвого інструментарію для інтернаціоналізації українських вищих навчальних закладів.

Міністерство працює над приведенням у відповідність з новим порядком існуючої нормативно-правової бази шляхом внесення змін до окремих постанов.

Так, досі чинними є постанови КМУ, котрі по-іншому регулюють питання, що стосуються академічної мобільності, зокрема терміну перебування закордоном для студентів, аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників:

1) Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 411, що затверджує Положення про навчання студентів та стажування аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном.

Пунктом 6 постанови визначено, що cтрок навчання студентів не повинен перевищувати двох років, аспірантів - одного року, а строк стажування наукових і науково-педагогічних працівників - шести місяців.

З огляду на те, що у нове положення про порядок реалізації права на академічну мобільність не закладені жодні часові обмеження на навчання у період мобільності для студентів, а для науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників передбачено збереження основного місця роботи до одного року та оплати праці на строк до шести місяців, готується

проект постанови про внесення відповідних змін до постанови КМУ № 411.

2) Внесення відповідних змін до постанови КМУ від 2 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”

Відповідно до абзацу восьмого пункту 6 постанови у разі направлення осіб до вищих навчальних закладів або наукових установ за кордоном з метою навчання або стажування строк навчання студентів не повинен перевищувати двох років, аспірантів - одного року, а строк стажування наукових і науково-педагогічних працівників - шести місяців.

Готується проект постанови про вилучення даного пункту у зв’язку з необхідністю приведення у відповідність з постановою № 579 “Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність”.

3) Внесення відповідних змін до постанови КМУ № 287 від 4 березня 1996 року  “Про затвердження Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання та стажування”

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови строк навчання студентів не повинен перевищувати двох років, аспірантів - одного року, а строк стажування наукових і науково-педагогічних працівників - шести місяців.

Готується проект постанови про вилучення даного пункту у зв’язку з необхідністю приведення у відповідність з постановою № 579 “Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність”.

У зв’язку з тимчасовим неузгодженням нормативно-правових актів в частині строку перебування учасників освітнього процесу закордонм звертаємо Вашу увагу на роз’яснення Мін’юсту щодо практики застосування норм права у випадку колізії (лист від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19).

Так, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. 

 

 

 

 

Наверх